Тому, мої любі, так як ви завжди були слухняні, не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння.
Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію.
Усе робіть без нарікань і сумніву,
щоб ви, непорочні та чисті, були бездоганними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила у світі,
дотримуючи слово життя мені для похвали в день Христа, що я недаремно біг, недаремно трудився.
Та хоч і приношу себе на служіння і в жертву вашої віри, я радію і веселюся разом з усіма вами.
Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною.
Маю в Господі Ісусі надію незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я заспокоївся духом, довідавшись, що з вами.
Оскільки я не маю нікого іншого з такою ж душею, хто би щиріше дбав про вас,
адже всі шукають свого, а не того, що належить Ісусу Христу.
Його ж досвідченість ви знаєте, що він, наче син батькові, послужив мені для Євангелія.
Надіюся послати його, як тільки довідаюся, що буде зі мною.
Але переконаний у Господі, що й сам незабаром прийду.
Вважав за потрібне послати до вас Епафродита — мого брата, помічника і співвоїна, а вашого посланця і служителя в моїй потребі.
Адже він побивався за всіма вами й був дуже стривожений, оскільки ви почули, що він захворів.
Бо він захворів і був при смерті, але Бог помилував його, і не тільки його, а й мене, щоб я не мав смутку за смутком.
Тому я швидко послав його, аби, побачивши його, ви знову зраділи, та щоб і я не страждав.
Прийміть же його в Господі з повною радістю і шануйте таких,
бо він за справу Христа був близько до смерті, наражаючи своє життя на небезпеку, аби доповнити недостаток вашого служіння для мене.