Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої каганці, вийшли назустріч молодому.
П’ять із них були нерозумні, а п’ять — мудрі.
Нерозумні, взявши свої каганці, не взяли з собою олії.
А мудрі разом зі своїми каганцями в посудинах взяли олію.
Оскільки молодий запізнювався, усі задрімали й поснули.
А опівночі пролунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч!
Тоді всі ті діви встали і приготували свої каганці.
Нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, бо наші каганці гаснуть!
А мудрі у відповідь сказали: Щоби часом не забракло і нам, і вам, краще підіть до продавців, та й купіть собі.
Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, які були готові, пішли з ним на весілля, і за ними замкнули двері.
Потім приходять й інші діви, та й кажуть: Пане, пане, відчини нам!
А він у відповідь сказав: Запевняю вас, я вас не знаю!
Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде].
Подібно, як один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм своє майно;
одному дав п’ять талантів, другому — два, а третьому — один, кожному згідно з його спроможністю, і відійшов.
Той, хто одержав п’ять талантів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять;
так само той, хто взяв два, заробив ще два.
А той, хто одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана.
Через тривалий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними.
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, — приніс ще п’ять талантів і каже: Пане, п’ять талантів ти мені передав. Ось іще п’ять талантів я придбав!
Сказав йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!
Підійшов і той, який одержав два таланти, і сказав: Пане, два таланти ти мені передав. Ось іще два таланти я заробив!
Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!
Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє!
У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
Треба тобі було віддати мої гроші торговцям, і тепер я взяв би своє з прибутком.
Тож візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, який не має, буде забране і те, що має.
А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів! [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає]!