Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.
Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.
А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився,
промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!
З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.
Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.
Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.
І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є].
Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?
Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?
І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.
Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.
А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.
Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.
Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.
Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.
Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!
Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!
Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.
Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.
Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!
І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
Біблія
Біблія для діточок
