Луки 18:1-14

Він розповів їм притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом, кажучи: В якомусь місті був один суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. Була в тому місті й вдова, яка приходила до нього й говорила: Захисти мене від мого супротивника! А він певний час не хотів, та згодом сказав собі: Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені! І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя. То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них? Кажу вам: Він оборонить їх негайно! Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі? А для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу: Два чоловіки ввійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник. Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, — грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник; я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного! Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, — буде понижений, а хто себе понижує, — піднесений буде!