І Він розповів: Один чоловік мав двох синів.
І молодший з них сказав батькові: Батьку, дай мені належну частину майна! І він поділив між ними майно.
А через декілька днів, забравши все, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розпусно.
Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати.
Пішов він, та й пристав до одного з громадян тієї землі, а той послав його на свої поля пасти свиней.
І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав.
Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду…
Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою
і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів!
Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його.
А син сказав йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм!
Та батько сказав своїм рабам: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги;
приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися,
бо цей син мій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся! І почали веселитися.
А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці.
Закликавши одного зі слуг, він запитав: Що це таке?
Той сказав йому: Твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв.
Тож він розгнівався і не хотів увійти. Його батько вийшов і вмовляв його.
Та він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями.
Коли ж цей син твій, який розтратив твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля!
А той відказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.