Якось підійшли сини Юди до Ісуса в Ґалґалі, і Халев, син Єфонії, кенезеєць, сказав йому: Ти знаєш слово, яке Господь сказав Мойсеєві, Божому чоловікові стосовно мене і тебе в Кадис-Варні; адже сорок років мали ми, коли послав мене Мойсей, Божий слуга, з Кадис Варни розвідати землю. І я йому відповів слово за Його розумінням. А мої брати, які пішли зі мною, відвернули серце народу, я ж продовжував іти слідом за моїм Господом Богом. І Мойсей поклявся в той день, кажучи: Земля, в яку ти прийшов, буде в спадок тобі та твоїм синам навіки, бо продовжував ти йти слідом за Господом, Богом нашим. До тепер Господь підтримував мене, як і сказав. Ось сорок п’ятий рік, відколи Господь промовив це слово до Мойсея, а Ізраїль усе ходив по пустелі. І ось тепер, сьогодні, я — вісімдесятип’ятилітній. Сьогодні я ще сильний, такий, як і тоді, коли посилав мене Мойсей, — так і тепер маю силу вийти на війну і ввійти. Тепер прошу в тебе цю гору, як сказав Господь у той день, бо ти чув це слово в той день. Тепер же там є енакімці, сильні й великі міста. Отже, якщо зі мною є Господь, то я вигублю їх, як і сказав мені Господь! І поблагословив його Ісус, і дав Халевові, синові Єфонії, синові Кенеза Хеврон у спадок.