Коли Еліус перестав говорити, то до Йова крізь бурю і хмари заговорив Господь: Хто цей, який скриває від Мене раду, хто тримає слова в серці й думає від Мене втаїти? Підв’яжи, як муж, твої стегна, Я ж тебе запитаю, а ти Мені відповіси! Де ти був, коли Я основував землю? Сповісти Мені, якщо ти володієш знанням. Чи знаєш, хто визначив її розміри? І хто протягнув мірний шнур по ній? На чому встановлені її склепіння? Хто є той, котрий заклав на ній кутовий камінь? Коли народжувалися зорі, усі Мої ангели хвалили Мене могутнім голосом. Я загородив море брамами, коли воно хлинуло, виходячи з лона своєї матері. Я ж зробив йому хмару за одяг і повив його імлою. І Я поставив йому границі, встановивши засуви та брами. Я ж сказав йому: Досі підеш, і не перейдеш, але в тобі розіб’ються твої хвилі! Хіба Я при тобі наказав ранньому світлові, і ранкова зірка побачила своє визначене місце, щоб схопитися за краї землі, аби скинути із себе безбожних? Хіба ти, взявши глинисту землю, зліпив живу істоту і наділив її мовою на землі? Чи ти забрав світло від безбожних, а плече гордих знищив, прийшов до джерела моря, ходив стопами по безодні? Хіба тобі зі страхом відкриваються брами смерті, а придверники аду, бачачи тебе, лякалися? Чи ти збагнув широчінь піднебесної? Сповісти ж мені, якою вона є!