Знеможений моєю душею, стогнучи, випущу на Нього мої слова. Викажу, охоплений, гіркоту моєї душі і скажу Господу: Не вчи мене безбожно чинити! І чому Ти мені так присудив? Хіба добре Тобі, якщо безбожно чинитиму, адже Ти відкинув діла моїх рук, а раду безбожних Ти прийняв? Невже Ти бачиш, як бачить смертний, хіба Ти бачиш, як бачить людина? Чи Твоє життя є людським, чи Твої роки людські? Адже Ти відшукав моє беззаконня і вистежив мої гріхи. Бо Ти знаєш, що я не чинив безбожно. Але хто є той, який спасає з Твоїх рук? Твої руки зліпили мене і створили мене, після цього, змінивши, Ти мене уразив. Згадай, що Ти мене утворив з глини, і знову повертаєш мене в землю. Хіба не як молоко Ти мене видоїв, витиснув мене, подібно до сиру? Шкірою і тілом Ти мене одягнув, кістьми і сухожиллями Ти мене зшив. Життя і милосердя Ти мені дав, а Твій нагляд оберіг мій дух. Маючи це в собі, знаю, що все можеш, ніщо для Тебе не є непосильним. Адже коли грішу, Ти наді мною сторожиш, і безвинним від беззаконня Ти мене не зробив. Бо якщо буду безбожний, горе мені! Якщо ж буду праведний, не можу піднятися, бо я є повний безчестя. Адже на мене полюють, наче на лева, щоб убити. І знову, повернувшись, Ти страшно нищиш мене, обновляючи проти мене моє випробування, — гнів великий Ти виказав мені та навів на мене випробування. Тож навіщо Ти мене вивів з лона матері, і я не помер, і мене око не побачило б, і став би я, наче той, якого не існувало? Тож чому з лона я не був покладений у могилу? Хіба не коротким є час мого життя? Дозволь мені трохи спочити, поки я піду, звідки не повернуся, у землю темряви і мороку, в землю вічної темряви, де немає світла, і де не побачити життя смертної людини.
Біблія
Біблія для діточок
