На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог.
Воно на початку було в Бога.
Усе через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало.
У Ньому було життя, — і життя було Світлом людей.
І Світло світить у темряві, і темрява Його не огорнула.
З’явився чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іван.
Він прийшов, аби свідчити, свідчити про Світло, щоб усі повірили через нього.
Не був він Світлом, а прийшов засвідчити про Світло.
То було справжнє Світло, яке освічує кожну людину, котра приходить у світ.
У світі Він був, і світ через Нього постав, але світ Його не пізнав.
До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли.
А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його Ім’я.
Вони не народилися ні від крові, ні через тілесне бажання, ні через бажання чоловіка, але народилися від Бога.
І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини.
Іван свідчить про Нього і закликає, промовляючи: Він Той, про Кого я говорив, що Він іде за мною, та Він був переді мною, оскільки був раніше від мене!
Адже з Його повноти ми всі одержували благодать за благодаттю,
оскільки Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина з’явилися через Ісуса Христа.
Бога ніхто ніколи не бачив, та Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, — Він явив Його.
І це свідчення Івана, коли юдеї з Єрусалима послали до нього священиків і левітів, щоб вони запитали його: Хто ти?
І він визнав, не відмовився, а визнав: Я — не Христос.
І запитали його: То хто ж ти? Ти Ілля? І він відповів: Ні! — Ти пророк? І він відповів: Ні!
Вони ж сказали йому: То хто ж ти такий? Щоб ми дали відповідь тим, які послали нас, що ти сам про себе скажеш?
Він відповів: Я — голос того, хто кличе в пустелі: Рівняйте дорогу Господу! — як сказав пророк Ісая.
Були послані й від фарисеїв.
Тож вони запитали його і сказали йому: Чому ти хрестиш, коли ти не Христос, не Ілля і не пророк?
Іван у відповідь їм сказав: Я хрещу водою, але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте,
Який іде за мною, [але був ще до мене], — я Йому не гідний розв’язати ремінця на взутті!
Це сталося у Витанії, на другому боці Йордану, де Іван хрестив.