Отже, перший Завіт мав постанови, служіння та земну святиню.
Тож був збудований перший намет, в якому були світильник, стіл і хліби покладання, який називається Святе.
За другою завісою — намет, що називається Святе Святих;
він мав золоту кадильницю, ковчег Завіту, повністю покритий золотом, в якому містилася золота посудина, в якій була манна, розквітла палиця Аарона і скрижалі Завіту.
А над ним — херувими слави, які затінюють престол благодаті, про що нині не час говорити докладно.
Згідно з установленням, до першого намету постійно входили священики, щоб виконувати служіння;
до другого — один раз на рік входив лише первосвященик, не без крові, яку приносив за себе і за гріхи народу.
Святий Дух засвідчує те, що дорога до святині ще не відкрита, доки стоїть перший намет.
Він — образ теперішнього часу, в якому приносяться дари й жертви, які не можуть зробити досконалим сумління того, хто служить;
які стосуються тільки їжі, напоїв, різних обмивань, постанов щодо тіла, і залишаються до часу виправлення.
А Христос, Первосвященик майбутніх благ, прийшов через більший, досконаліший, нерукотворний намет, тобто неземної будови;
і не завдяки крові козлів і телят, а завдяки власній крові Він увійшов один раз до святині й здійснив вічне викуплення.
Бо якщо кров козлів і телят та з водою змішаний попіл телиці, коли ним покропити, освячує нечистих для очищення тіла,
то наскільки більше кров Христа, Який вічним Духом приніс Себе, непорочного, Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили Живому Богові!
І тому Він є Посередником Нового Завіту, щоби через смерть для викуплення від переступів першого Завіту покликані одержали обітницю вічної спадщини.
Тому що де є заповіт, там має бути смерть заповідача,
адже заповіт вступає в силу після його смерті й не має жодної вартості, поки живе заповідач.
Тож і перший Завіт був освячений не без крові.
Адже Мойсей, проголосивши всім людям усі заповіді за Законом і взявши кров козлів і телят, — разом з водою, червоною вовною та гісопом — покропив і саму книгу, і весь народ,
промовляючи: Це кров Завіту, що його заповів вам Бог.
І намет, і весь посуд для служіння також окропив кров’ю.
І відтоді все за Законом очищається кров’ю, і без пролиття крові немає прощення.
Отже, треба було, щоби подоби небесних речей отак очищалися, а саме небесне — жертвами, які кращі від цих.
Адже Христос увійшов не в рукотворну святиню, яка відображала істинну, але в саме небо, щоб тепер з’явитися перед Божим обличчям за нас.
І не для того, аби багато разів приносити Себе, як первосвященик, входячи щороку до святині із чужою кров’ю, —
у такому випадку від створення світу Він мав би багато разів страждати. Тепер же Він з’явився один раз наприкінці віків, щоб Своєю жертвою виявити гріх.
І так, як призначено людям один раз померти, а потім суд,
так і Христос: один раз приніс Себе, аби понести гріхи багатьох; другий же раз Він з’явиться не задля гріха, а тим, які очікують Його на спасіння [через віру].
Біблія
Біблія для діточок
