Буття 49:22-33

Йосиф — син, який зростає; син, якому заздрять, що став славним; мій син наймолодший — повернувся до мене. Змовники — обмовляли його, і противилися йому начальники стрільців; та силою знищив їхні луки, і ослабли сухожилля в’язів їхніх рук від руки Сильного Бога Якова, — через те, що зміцнив Ізраїля, — від Бога твого батька, і допоміг тобі мій Бог, і поблагословив тебе небесним благословенням згори і благословенням землі, що має все. Через благословення грудей і лона, — благословення твого батька і твоєї матері, — зміцнів у благословенні вічних гір і благословенням вічних вершин. Вони спочиватимуть на голові Йосифа, і на голові братів, яких він попровадив. Веніамин — хижий вовк: вранці ще їсть, а ввечері ховає їжу. Оце всі дванадцять синів Якова, і сказав їм це їхній батько. Він поблагословив їх — кожного з них поблагословив окремим благословенням. І сказав їм: Я приєднуюся до мого народу; поховайте мене з моїми батьками в печері, яка на полі Ефрона-хета, — в подвійній печері, що напроти Мамврії, у Ханаанській землі, у печері, котру купив Авраам у Ефрона-хета для власної гробниці. Там поховали Авраама і його дружину Сарру, там поховали й Ісаака та його дружину Ревеку, там поховали Лію, — в полі, купленому в хетових синів, — у печері, що на ньому. Давши заповіт своїм синам, Яків замовк, простягнув ноги на ліжку і помер. Він приєднався до свого народу.