Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що їм говорили первосвященики і старші.
Ті, коли почули, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: Владико [Боже], Ти, Котрий створив небо і землю, море й усе, що в них!
Який Святим Духом устами нашого батька, Твого слуги Давида, сказав: Чому розбушувалися люди, і народи задумали марноту?
Зійшлися земні царі, зібралися правителі разом проти Господа та проти Його Христа!
Адже справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги Твого Ісуса, Якого Ти помазав, — Ірод і Понтій Пилат із язичниками та людьми Ізраїлю,
аби здійснити те, що наперед призначила Твоя рука і Твоя воля, щоб воно сталося.
Тепер же, Господи, поглянь на їхні погрози і дай Своїм рабам з усією сміливістю говорити Твоє слово.
Коли простягнеш Свою руку для оздоровлення, ознак і чудес, щоби збувалися вони святим Ім’ям Твого слуги Ісуса!
І як вони помолилися, затряслося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом і сміливо почали говорити Боже Слово.
Усі ті, які повірили, мали одне серце і душу; і ніхто нічого зі свого майна не називав власним, бо все було в них спільне.
Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на них усіх.
Не було між ними жодного нужденного. Бо ті, хто мав поле або дім, продавали їх та приносили кошти від проданого
і клали біля ніг апостолів, а кожному давалося те, чого хто потребував.
Так Йосиф, прозваний апостолами Варнавою, — що в перекладі означає «син потіхи», — левіт, родом з Кіпру,
мав поле; він продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.
Біблія
Біблія для діточок
