2 Царів 4
4
1І одна жінка (дружина одного із синів-пророків) закликала до Елісея, волаючи: Твій раб, мій чоловік, помер! А ти знаєш, що раб боявся Господа. А той, хто дав позичку, прийшов взяти собі моїх двох синів за рабів! 2Що я можу зробити для тебе? — запитав Елісей. Сповісти мені, що в тебе є в домі. Вона ж відповіла: Немає у твоєї рабині нічого в домі, але хіба тільки олія, якою змащуюся. 3І він сказав їй: Іди, попроси собі ззовні, у всіх твоїх сусідів, посуд — порожній посуд, і не мало! 4Увійдеш у дім і замкнеш за собою і за твоїми синами двері, і наливатимеш у ці посудини, і забиратимеш ту, яка наповнюватиметься. 5І вона відійшла від нього і так зробила. Вона замкнула за собою і за своїми синами двері, і вони підносили до неї, а вона наливала, 6аж доки посуд не наповнився. І вона сказала своїм синам: Принесіть мені ще посудину! Та вони відповіли їй: Немає більше посудин! І олія спинилася. 7Тоді вона прийшла і сповістила Божому чоловікові. А Елісей сказав: Іди, продай олію і заплатиш свої борги! А ти і твої сини будете жити за рахунок олії, що залишилася.
8Настав день, і Елісей перейшов до Сумани, а там була славетна жінка, і вона примусила його попоїсти з ними. І бувало при нагоді, коли він приходив, то звертав туди їсти. 9І сказала жінка своєму чоловікові: Ось я пізнала, що цей чоловік, який постійно приходить до нас, — Божий святець. 10Тож зробімо йому горішню кімнату, мале місце, і поставимо йому там ліжко, стіл, крісло і свічник. І буде, коли він заходитиме до нас, то заверне туди.
11Настав день, і він зайшов туди і звернув до верхньої кімнати, і спав там. 12І він сказав своєму слузі Ґіезієві: Поклич мені цю соманітянку. І той покликав її, і вона стала перед ним. 13А Елісей сказав йому: Скажи їй: Ось ти здивувала нас усім цим дивом. Що потрібно тобі зробити? Чи є в тебе слово до царя, чи до командувача армії? Вона ж сказала: Я живу серед мого народу. 14А він сказав: Що треба для неї зробити? І Ґіезій, його слуга, сказав: І справді в неї сина немає, а її чоловік старий. 15Тож він її покликав, і вона стала біля дверей. 16І сказав їй Елісей: У цей час, як прийде пора, ти будеш жива і обніматимеш сина! Вона ж відповіла: Ні, мій володарю, не обмани твоєї рабині!
17І жінка завагітніла, і народила сина в той час, як прийшла пора, будучи живою, — як сказав їй Елісей.
18І дитина росла. І сталося, коли хлопець вийшов до свого батька до женців, 19то сказав своєму батькові: Моя голова, моя голова! І той сказав слузі: Віднеси його до його матері. 20І він відніс його до його матері, і до полудня той спав на її колінах, і помер. 21І вона віднесла його, поклала його на ліжко Божого чоловіка і замкнула за ним двері, і вийшла. 22Вона покликала свого чоловіка і сказала: Пошли мені одного зі слуг і одного осла, і побіжу до Божого чоловіка, і повернуся. 23А той сказав: Як це, що ти ідеш до нього сьогодні? Це не новий місяць і не субота! Вона ж сказала: З миром. 24Вона засідлала осла і промовила до свого слуги: Скеровуй, вирушай! Не призупиняйся, іди заради мене, доки не скажу тобі! 25Давай! Вона пішла і прибула до Божого чоловіка, до гори Кармил.
І сталося, коли Елісей побачив, як вона підходила, то промовив до Ґіезія, свого слуги: Ось та соманітянка. 26Біжи тепер їй назустріч і запитаєш: Чи мир тобі? Чи мир твоєму чоловікові? Чи мир дитині? Вона ж відповіла: Мир. 27І вона підійшла до Елісея, до гори, і схопилася за його ноги. А Ґіезій наблизився, щоб її відтягнути, та Елісей сказав: Облиш її, бо її душа сильно в ній засмучена, а Господь приховав від мене, та не сповістив мені! 28Вона ж сказала: Хіба я просила сина в мого володаря? Хіба не сказала я: Не обмани мене? 29Тоді Елісей сказав Ґіезієві: Підпережи свої стегна і візьми мою палицю у свої руки, і йди. А якщо натрапиш на чоловіка, то не поблагословиш його, і якщо поблагословить тебе чоловік, то не відповіси йому! І покладеш мою палицю на обличчя дитини. 30І сказала матір дитини: Нехай живе Господь, і нехай живе твоя душа, не залишу тебе! Тож Елісей піднявся і пішов за нею. 31А Ґіезій пішов перед нею і поклав палицю на обличчя дитини, та не було голосу, і не було слуху. Він повернувся йому назустріч і сповістив йому, кажучи: Дитина не пробудилася!
32І Елісей увійшов у дім, і ось дитина мертва, покладена на його ліжко. 33І ввійшов Елісей у дім, і замкнув двері перед ними двома, і помолився до Господа. 34Він устав, ліг на дитину і поклав свої уста на його уста, свої очі — на його очі, свої руки — на його руки. І схилився над ним, і тіло дитини зігрілося. 35І він повернувся, і походив по хаті сюди-туди, пішов і нахилявся над дитиною до семи разів, і дитина відкрила свої очі. 36І Елісей закликавав до Ґіезія, гукаючи: Поклич цю соманітянку! І він покликав, і вона прийшла до нього. І Елісей сказав: Візьми твого сина. 37І жінка ввійшла, упала йому до ніг, поклонилася до землі, узяла свою дитину й вийшла.
38А Елісей повернувся в Ґалґал, а в тій землі був голод, і сини пророків сиділи перед ним. Тож Елісей сказав своєму слузі: Постав великий казан і звари їжу синам пророків! 39І вийшов один на поле, щоби збирати зелень, знайшов лозу в полі, зібрав з неї дикі плоди — повний свій плащ і всипав у казан з їжею, бо вони не знали їх. 40І він приніс чоловікам їсти. І сталося, коли вони їли їжу, і ось закричали і сказали: Смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти. 41А той сказав: Візьміть борошно і вкиньте в казан. Після чого Елісей промовив до слуги Ґіезія: Налий народові, і хай їдять! І там, у казані, не було більше поганої речі.
42І прийшов чоловік із Ветсаріси, і приніс до Божого чоловіка з первоплодів двадцять ячмінних хлібів і фігові плитки, і сказав: Дайте народові, і хай їдять! 43А його слуга запитав: Як подам це на сто чоловіків? Та він сказав: Дай народові, і хай їдять, бо так говорить Господь: Їстимуть і залишиться! 44І вони поїли, і залишилося — за Господнім словом.
Поточний вибір:
2 Царів 4: УТТ
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)