2 Коринтян 3:7-18

І якщо служіння смерті, викарбуване буквами на камені, було таке славне, що ізраїльські сини не могли дивитися на обличчя Мойсея через минаючу славу його обличчя, то наскільки славнішим буде служіння Духа! Бо коли служіння осуду — слава, то служіння праведності набагато перевершує його в славі. Адже в цьому відношенні не прославилося прославлене — через надмірну славу. Бо коли те, що минає, — славне, то набагато більшим є те, що постійно перебуває в славі. Тому, маючи таку надію, діємо з великою сміливістю, а не як Мойсей, який ховав під покривалом своє обличчя, аби сини Ізраїлеві не дивилися на кінець того, що проминає. Але їхнє сприйняття закрите. Бо аж по цей день під час читання Старого Завіту залишається не знятим це покривало, адже воно знімається в Христі. І сьогодні, коли читають книги Мойсея, покривало все ще лежить на їхньому серці. Коли ж хто навертається до Господа, покривало спадає. Господь є Дух, а де Господній Дух, [там] свобода. Ми ж усі з відкритим обличчям, мов у дзеркалі, оглядаємо Господню славу і перетворюємося в той самий образ від слави в славу, як від Господнього Духа.