був підхоплений у рай і почув невимовні слова, яких людина не може висловити.
Ось таким похвалюся, а собою — не хвалитимуся, хіба що своїми немочами.
Адже коли захочу хвалитися, то не виявлюся безумним, бо говоритиму правду; та стримаюся, щоби про мене хтось більше не подумав, крім того, що бачить у мені та що чує від мене.
І щоб я через численні об’явлення не пишався, то дано мені колючку в тіло — посланця сатани, — аби бити мене в обличчя, щоб я не величався.
Задля цього тричі благав Господа, щоб він відступився від мене,
та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, адже [Моя] сила виявляється в немочі! Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа.
Через це радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа, бо коли я немічний, — тоді я сильний.
[Хвалячись], став я нерозумним, — ви до того мене змусили. Бо ви мали б мене хвалити, оскільки я нічим не поступаюся архиапостолам, хоч я ніщо.
Адже ознаки апостольства виявилися у вас у всякому терпінні, в ознаках, а також у чудесах і проявах сили.
Бо в чому ви поступаєтеся іншим Церквам? Хіба тільки в тому, що я не був для вас тягарем? Даруйте мені цю «провину».