Шануй вдів, — але справжніх вдів.
Якщо ж якась вдова має дітей чи внуків, хай вони спочатку вчаться побожно шанувати свою родину й бути вдячними батькам, бо це до вподоби Богові.
Справжня і самотня вдова надіється на Бога, день і ніч перебуває в молитвах і благаннях.
А та, яка розкошує, померла ще за життя.
І від цього застерігай, щоб вони були бездоганні.
Якщо хто про своїх, а найбільше про домашніх, не дбає, той зрікся віри і є ще гірший від невірного.
Нехай вдовою рахується та, яка має не менше шістдесяти років і була дружиною одного чоловіка,
котра відома своїми добрими ділами: якщо виховала дітей, якщо приймала подорожніх, якщо вмивала ноги святим, якщо втішала пригнічених, якщо виконувала всяке добре діло.
Молодших же вдів оминай, бо коли через пристрасть погорджують Христом, то хочуть виходити заміж.
Цим накликають на себе осуд, бо зреклися першої віри.
До того ж вони нероби: привчаються ходити по хатах, і не тільки нічого не роблять, а й розносять плітки та надто цікаві; говорять те, чого не личить.
Тому молодшим наказую виходити заміж, народжувати дітей, управляти домом і не давати жодного приводу противникові, щоб лихословити.
Бо деякі вже пішли за сатаною.
Якщо якийсь [віруючий або] якась віруюча мають вдів, то хай їм допомагають і не обтяжують Церкви, щоби допомагала справжнім вдовам.
Біблія
Біблія для діточок
