Ось ви наситилися, ось ви збагатилися і без нас стали панувати. О, якби ви насправді запанували, щоб і нам з вами панувати!
Але я вважаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, наче приречених на смерть, адже ми стали видовищем для світу, для ангелів і для людей.
Ми нерозумні заради Христа, ви ж мудрі в Христі; ми немічні, ви сильні; ви в пошані, ми в безчесті.
Навіть тепер ми голодні та спраглі, голі й биті; ми тиняємося,
трудимося, працюючи власними руками. Коли нас ображають, ми благословляємо, коли переслідують — терпимо,
коли лають — молимося; ми стали, наче сміття для світу, як покидьки для всіх аж досі.
Не соромлячи вас, це пишу, але повчаю, як своїх любих дітей.
Бо хоч і маєте безліч учителів у Христі, але батьків небагато; я ж через Євангеліє породив вас у Христі Ісусі.
Тож благаю я вас: наслідуйте мене, [як і я — Христа].