І цар Давид прийшов, сів перед Господом і сказав: Хто я, Господи Боже, і хто мій дім, що Ти мене полюбив навіки? І цього було замало для Тебе, Боже, і Ти сказав про дім Твого раба здалека, і Ти поглянув на мене, наче поглядом чоловіка, і Ти мене підняв, Господи Боже. Що ще зробить Тобі Давид, аби прославити? Ти ж знаєш Твого раба! За Твоїм серцем Ти вчинив усю велич. Господи, немає подібного до Тебе, і немає, за винятком Тебе, у всьому, що ми почули нашими вухами. І на землі немає ще такого народу, як Твій народ Ізраїль, якого Бог вів, щоб викупити Собі народ, поставити Собі велике і славне Ім’я, вигнати народи з-перед Твого народу, який Ти викупив з Єгипту. І Ти зробив Твій народ Ізраїль Собі народом навіки, і Ти, Господи, їм за Бога.
Тепер же, Господи, слово Твоє, яке Ти сказав Твоєму рабові й про його дім, нехай буде вірним навіки, — тим, які говорять, Господи, Господи Вседержителю, Боже Ізраїля, і дім Давида, Твого раба нехай міцно стоїть перед Тобою.
Біблія
Біблія для діточок
