Буття 2
2
1І довершені були небо та земля, і повне їхнє впорядкування. 2І закінчив Бог шостого дня Свої діла, котрі робив, і відпочив сьомого дня від усіх Своїх діл, котрі створив. 3І поблагословив Бог сьомий день, і освятив його, бо в той день відпочив від усіх Своїх діл, які почав Бог творити.
4Це книга походження неба та землі, коли це сталося, — того дня, в який Бог створив небо і землю, 5і всяку польову зелень — перше, ніж з’явилася на землі, і всяку польову рослинність — перше, ніж посходила: тому що не дав Бог дощу на землю, і не було людини, щоб обробляти землю. 6Та із землі виходило джерело й зрошувало всю поверхню землі. 7І, взявши порох із землі, Бог створив людину, і вдихнув у її обличчя дихання життя, і стала людина душею живою. 8І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і оселив там людину, яку створив. 9І ще виростив Бог із землі всякі дерева — гарні на вигляд і придатні для їжі, дерево життя посеред раю і дерево, що дає знання добра і зла.
10А з Едему виходить ріка, щоби зрошувати рай; звідти вона розділяється на чотири рукави. 11Назва одного — Фісон: він протікає повз усю Евілатську землю — там, де є золото; 12золото тієї землі добре, і там є гранат і зелений камінь. 13А назва другої ріки — Ґеон: це та, що протікає повз всю землю Ефіопії. 14Третя ріка — Тигр: вона тече напроти ассирійців. Четверта ж ріка — Євфрат.
15І взяв Господь Бог людину, яку створив, і оселив її в раю, щоб обробляти його та доглядати. 16І заповів Господь Бог Адамові, кажучи: Плоди з усякого дерева, що в раю, вживатимеш у їжу. 17А з дерева пізнання добра і зла — не їжте з нього: у той день, коли з’їсте з нього, неодмінно помрете#2:17 неодмінно помрете — досл. смертю помрете (євр. емф. синт.).!
18І сказав Господь Бог: Недобре бути чоловікові самотнім. Створімо для нього помічника — такого, як він. 19І створив Бог ще із землі всіх польових звірів, і всіх небесних птахів; Він привів їх до Адама, щоби побачити, як їх назве. І як назвав Адам кожну живу душу, — так вона і звалася. 20І дав Адам назви всім тваринам, всім небесним птахам і всім польовим звірам, та Адамові не знайшлося помічника, подібного до нього. 21Тож Бог наслав глибокий сон на Адама, і той заснув. І Бог взяв одне з його ребер, а його місце заповнив тілом. 22Ребро, яке взяв у Адама, Господь Бог перетворив на жінку і привів її до Адама. 23І сказав Адам: Це тепер кістка з моїх кісток і тіло з мого тіла! Вона буде називатися жінкою, адже зі свого чоловіка була взята. 24Тому залишить чоловік свого батька й матір і пристане до своєї жінки, — і будуть обоє одним тілом. 25І були обоє нагі, — і Адам, і його жінка, — та не соромилися.
Выбрано:
Буття 2: УТТ
Выделить
Поделиться
Копировать
Хотите, чтобы то, что вы выделили, сохранялось на всех ваших устройствах? Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)
