Известные библейские стихи из Євреїв 11

Поделиться

Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання. Нею були засвідчені стародавні.

Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають.

Вірою розуміємо, що віки були створені Божим Словом, так що з невидимого постало видиме.

Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадок, — послухався і пішов, не знаючи, куди йде. Вірою прибув до обіцяної землі, немов до чужої, оселившись у шатрах з Ісааком і Яковом — співспадкоємцями тієї самої обітниці

Вірою Ной, одержавши об’явлення про те, чого ще не бачив, зі страхом зробив ковчег для спасіння свого дому, чим осудив увесь світ і став спадкоємцем тієї праведності, що походить з віри.

Вірою Енох був перенесений, щоб не побачити смерті; і його не знайшли, тому що Бог його переніс. Адже перед перенесенням було засвідчено, що він догодив Богові.

Вірою Авель приніс Богові кращу, ніж Каїн, жертву, якою засвідчено, що він праведний, бо про його дари засвідчив Бог; нею він і після смерті промовляє.

Вірою ж і сама Сарра, будучи неплідною, дістала силу зачати і [народила], незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, Хто обіцяв.

тому що він очікував міста з підвалинами, творцем і будівничим якого є Бог.

Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином дочки фараона; він краще зволів терпіти з Божим народом, ніж тимчасово мати насолоду від гріха. Він вважав наругу Христа за більше багатство, ніж скарби Єгипту, тому що споглядав на нагороду. Вірою він покинув Єгипет, не злякавшись гніву царя, адже стояв непохитно, як той, хто бачить Невидимого.

Авраам, будучи випробовуваний, вірою привів Ісаака і, маючи обітниці, приносив у жертву єдинородного сина

Вірою блудниця Рахав, прийнявши з миром розвідників, не загинула з невірними.

Вірою перейшли Червоне море, наче суходіл, на що спокусилися і єгиптяни, та потонули.

Вірою впали по семиденному обході єрихонські мури.

Вірою справив він Пасху й пролиття крові, аби той, хто вигублював первістків, не торкнувся їх.

Вірою Йосиф, помираючи, нагадував про вихід синів Ізраїля і зробив заповіт про свої кості.

Вірою Яків, помираючи, поблагословив кожного з Йосифових синів і схилився на руків’я свого посоха.

Вірою в майбутнє поблагословив Ісаак Якова та Ісава.