Луки 15
15
1Наближалися до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.
2Фарисеї ж і книжники рéмствували, кажучи: Він приймає грішників і їсть із ними.
3I Він розказав їм таку притчу:
4Яка з вас людина, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить у пустелі дев’яноста дев’яти і не піде за загубленою, поки не знайде її?
5I, знайшовши її, покладе з радістю на свої плечі,
6і, прийшовши додому, скличе друзів і сусідів, і скаже їм: Порадійте зі мною: я знайшов свою загублену вівцю.
7Кажу вам, що так само на небі буде більша радість за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не мають потреби в покаянні.
8Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубить одну драхму, хіба не запалює світильник, і не замітає дім, і не шукає старанно, аж поки не знайде?
9А знайшовши, скликає подруг і сусідок і каже: Порадійте зі мною: я знайшла драхму, яку загубила.
10Так само, кажу вам, є радість перед ангелами Божими за одного грішника, що кається.
11I сказав: В одного чоловіка було два сини.
12I сказав молодший з них батькові: Батьку, дай мені частину маєтку, що належить мені. I батько розділив між ними майно.
13Через декілька днів молодший син, зібравши все, подався в далеку країну і промарнував там свій маєток, живучи безпутно.
14Коли ж він усе розтратив, у тій країні настав сильний голод, і він почав бідувати.
15I він пішов і пристав до одного громадянина тієї країни, а той послав його на свої поля пасти свиней.
16I він бажав наповнити свій шлунок стручками, які їли свині, та ніхто не давав йому.
17Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів у мого батька мають вдосталь хліба, а я гину від голоду.
18Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив проти неба і перед тобою,
19і вже не гідний називатися твоїм сином. Візьми мене за одного з твоїх наймитів.
20Він устав і пішов до свого батька. Коли ж він ще був далеко, його батько побачив його, і зжалився, і побіг, і кинувся йому на шию, і розцілував його.
21Син же сказав йому: Батьку, я згрішив проти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися твоїм сином.
22Та батько сказав своїм рабам: Принесіть найкращий одяг і вдягніть його, дайте перстень на його руку і сандалі на його ноги.
23Приведіть відгодоване теля і заріжте: будемо їсти і веселитися.
24Бо цей син мій був мертвий — і ожив, був загублений — і знайшовся. I почали веселитися.
25Його ж старший син був на полі, і коли, повертаючись, наблизився до дому, то почув музику й хороводи.
26I, покликавши одного із слуг, запитав, що це таке.
27Той сказав йому: Прийшов твій брат, і твій батько зарізав відгодоване теля, бо прийняв його здоровим.
28Він розгнівався і не хотів увійти. Його ж батько вийшов і став вмовляти його.
29Та він сказав батькові у відповідь: Я он стільки років служу тобі і ніколи не переступав твого наказу, а ти ніколи не дав мені й козеняти, щоб мені повеселитися зі своїми друзями.
30А коли цей син твій, який проїв твоє майно з блудницями, прийшов, ти зарізав для нього відгодоване теля.
31Він же сказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.
32А треба було зрадіти й звеселитися, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був загублений — і знайшовся.
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко