Луки 11
11
1Якось, коли Він молився в одному місці і перестав, один з Його учнів сказав Йому: Господи, навчи нас молитися, як і Iоан навчив своїх учнів.
2Він сказав їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3Хліба нашого насущного давай нам кожного дня;
4і прости нам гріхи наші, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому; і не введи нас у спокусу, але врятуй нас від зла.
5I сказав їм: Хто з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: «Друже, позич мені три хлібини,
6бо мій друг зайшов до мене з дороги і мені нíчого подати йому», —
7а той зсередини скаже йому у відповідь: «Не турбуй мене! Двері вже замкнені, і мої діти зі мною в ліжку; не можу встати й дати тобі»?
8Кажу вам: навіть якщо він не встане і не дасть йому через те, що він його друг, то через його настирливість встане й дасть йому, скільки йому треба.
9I Я кажу вам: просіть — і буде вам дано; шукайте — і знайдете; стукайте — і буде вам відчинено.
10Бо кожен, хто просить, — отримує, і хто шукає, — знаходить, і хто стукає, — тому буде відчинено.
11Який з вас батько, якщо син попросить хліба, подасть йому камінь? I якщо попросить риби, замість риби подасть йому змію?
12Чи якщо попросить яйце, подасть йому скорпіона?
13Якщо ж ви, будучи злими, умієте добрі дари давати своїм дітям, то наскільки більше Небесний Отець дасть Святого Духа тим, хто просить у Нього!
14Якось Він виганяв біса (а той був німий). Коли біс вийшов, німий заговорив; і народ здивувався.
15Та деякі з них сказали: Він виганяє бісів силою Веєльзевула, князя бісів.
16А інші, спокушаючи, вимагали від Нього знамення з неба.
17Та Він, знаючи їхні думки, сказав їм: Кожне царство, розділене в собі, буде спустошене, і дім, розділений в собі, упаде.
18I якщо сатана розділився в собі, то як устоїть його царство? А ви кажете, що Я виганяю бісів силою Веєльзевула.
19Якщо Я виганяю бісів силою Веєльзевула, то чиєю тоді виганяють ваші сини? Тому вони будуть вам суддями.
20Якщо ж Я виганяю бісів перстом Божим, то, значить, досягло вас Царство Боже.
21Коли сильний із зброєю охороняє свій дім, тоді його майно в безпеці.
22А коли сильніший від нього нападе й переможе його, тоді забере в нього всю зброю, на яку той надіявся, і розділить свою здобич.
23Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
24Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить по безводних місцях, шукаючи пристановища, та, не знаходячи, каже: Вернусь-но я у свій дім, звідки вийшов.
25I, прийшовши, знаходить його заметеним і прибраним.
26Тоді йде і бере сім інших духів, зліших за себе, і вони заходять і поселяються там; і останнє для тієї людини стає гіршим за перше.
27Коли Iсус говорив це, одна жінка, піднісши з натовпу голос, сказала Йому: Блаженна утроба, яка носила Тебе, і груди, які Ти ссав.
28А Він сказав: Ні, блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
29Коли стало збиратися все більше народу, Він почав говорити: Цей рід — злий, він вимагає знамення, та знамення не дасться йому, крім знамення пророка Iони.
30Бо як Iона був знаменням для ніневітян, так і Син Людський буде для цього роду.
31Цариця південна встане на суді з людьми цього роду і засудить їх, бо вона приходила з кінців землі послухати мудрість Соломона, а ось тут Більший за Соломона.
32Ніневітяни встануть на суді з цим родом і засудять його, бо вони покаялися від проповіді Iони, а ось тут Більший за Iону.
33Ніхто, запаливши світильник, не ставить його в таємному місці чи під посудиною, а на підставці, щоб ті, що входять, бачили світло.
34Світильником тіла є око; коли ж твоє око буде щирим, то і все твоє тіло буде світлим; а коли воно буде лукавим, то і твоє тіло буде темним.
35Тож дивись, щоб світло, яке в тобі, не було темрявою.
36Якщо ж усе твоє тіло світле і не має жодної темної частини, то все воно буде світле, ніби коли світильник освітлює тебе сяйвом.
37Коли Він говорив, один фарисей запросив Його пообідати в нього, і Він прийшов і возліг.
38Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не обмився спочатку перед обідом.
39Та Господь сказав йому: От ви, фарисеї, чистите зовнішність чаші й блюда, а ваша внутрішність повна здирства й нечестя!
40Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?
41Натомість дайте за милостиню те, що всередині, і тоді все буде чистим для вас.
42Та горе вам, фарисеям, бо ви даєте десятину з м’яти, рути і всяких трав, а нехтуєте правосуддям і любов’ю до Бога! Це потрібно було робити і того не залишати!
43Горе вам, фарисеям, бо ви любите перші місця в синагогах і вітання на площах.
44Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, бо ви як непомітні гробниці, пове́рх яких люди ходять і не знають того.
45Один із законників сказав Йому у відповідь: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш.
46Він же сказав: I вам, законникам, горе, бо ви обтяжуєте людей непосильними тягарями, а самі й одним своїм пальцем не доторкнетеся до тягарів.
47Горе вам, бо ви будуєте гробниці пророкам, яких убили ваші отці.
48Цим ви свідчите, що схвалюєте діла ваших отців, бо ті убили їх, а ви будуєте їм гробниці.
49Тому й сказала премудрість Божа: Я пошлю до них пророків і апостолів, і вони одних уб’ють, а інших виженуть,
50щоб спитати з цього роду за кров усіх пророків, пролиту від заснування світу:
51від крові Авеля до крові Захарії, вбитого між жертовником і Храмом. Так, кажу вам, спитається з цього роду.
52Горе вам, законникам, бо ви забрали ключ від знань: самі не ввійшли, і тим, що хотіли ввійти, не дали!
53Коли Він говорив їм це, книжники й фарисеї почали сильно налягати на Нього і випитувати Його багато про що,
54підстерігаючи Його і намагаючись зловити щось із Його вуст, щоб звинуватити Його.
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко