Лука 24
24
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними. 2Знайшли ж камінь відкочений від гробу. 3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса. 4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних. 5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими? 6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї, 7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути. 8І згадали слова Його, 9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших. 10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се. 11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм. 12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось. 13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму. 14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся. 15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними. 16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його. 17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте? 18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями? 19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом, 20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його. 21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся; 22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі, 23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий. 24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили. 25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки! 26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою? 27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него. 28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй. 29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними. 30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм. 31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм. 32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання? 33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними, 34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові. 35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба. 36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам. 37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять. 38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших? 39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю. 40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги. 41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут? 42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку). 43І взявши, їв перед ними. 44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене. 45Тодї розкрив їм розум розуміти писання, 46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня; 47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму. 48Ви ж сьвідки сього. 49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш. 50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх. 51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо. 52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими; 53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
