Лука 22
22
1Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха. 2І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу. 3Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти. 4І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм. 5І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати. 6І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу. 7Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня. 8І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти. 9Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити? 10Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде. 11І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти? 12І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте. 13Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху. 14І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним. 15І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки: 16глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому. 17І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі: 18глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде. 19І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин. 20Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде. 21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї. 22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його! 23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити. 24Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим. 25Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся. 26Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга. 27Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга. 28Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх. 29І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство, 30щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих. 31Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю; 32я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. 33Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти. 34Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене. 35І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого. 36Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч. 37Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся. 38Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї. 39І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його. 40Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу. 41А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся, 42глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде. 43Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його. 44І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю. 45І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку, 46і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. 47Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його. 48Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш? 49Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем? 50І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. 51І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його. 52Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями? 53Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви. 54Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки. 55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них. 56Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був. 57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його. 58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї. 59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він. 60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень. 61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі. 62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко. 63А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи. 64І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе. 65І иншого багато, хуливши, казали на Него. 66А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи: 67Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри; 68коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите. 69Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої. 70І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я. 71Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.
