Вiд Луки 15
15
1Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.
2Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть. 3А Він їм розповів оцю притчу, говорячи: 4Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? 5А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. 6І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену. 7Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!... 8Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? 9А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму! 10Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається. 11І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.
12І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. 13А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. 14А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. 15І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. 16І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. 17Тоді він спам’ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! 18Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... 19Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів... 20І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! 21І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... 22А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. 23Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, 24бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони. 25А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. 26І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? 27А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. 28І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. 29А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... 30Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване... 31І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! 32Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!
British and Foreign Bible Society 1962