Матвія 13

13
Притча про сіяча
1Того ж дня Ісус, вийшовши з дому, сидів на березі моря. 2І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів, а всі люди стояли на березі. 3Він багато навчав їх притчами, кажучи: «Ось сіяч вийшов сіяти. 4Коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги; птахи, налетівши, повидзьобували їх. 5Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока. 6Коли ж зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли. 7Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та заглушили їх. 8А інші впали в добру землю та дали врожай: одні в сто, інші в шістдесят, треті в тридцять разів більше. 9Хто має вуха, нехай слухає!»
10Підійшовши, учні запитали Його:
―Чому Ти говориш до них притчами?
11Він же у відповідь сказав:
―Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. 12Адже тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться. 13Тому до них Я говорю притчами, бо вони,
«дивлячись, не бачать,
а слухаючи, не чують і не розуміють».
14 Щодо них збувається пророцтво Ісаї, що каже:
«Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте;
будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите.
15 Бо серце цього народу згрубіло,
важко стали чути вухами
й очі свої заплющили,
щоб не побачити очима,
не почути вухами,
не зрозуміти серцем
і не навернутись, щоб Я зцілив їх». # 13:15 Див. Іс. 6:9-10.
16 Блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують. 17Істинно кажу вам: багато пророків та праведників бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули.
18 Отже, послухайте, що означає притча про сіяча. 19До кожного, хто слухає Слово про Царство й не розуміє його, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці. Це те, що посіяне біля дороги. 20Посіяне ж на кам’янисту землю – це той, хто, почувши Слово, відразу з радістю приймає його. 21Але він не має коріння в собі, є тимчасовим. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, він відразу відпадає. 22Посіяне серед тернів – це ті, що чують Слово, але турботи цього віку й омана багатства придушують Слово, і воно залишається безплідним. 23А посіяне в добру землю – це той, хто чує та розуміє Слово. Він насправді приносить врожай: у сто, у шістдесят або в тридцять разів більший.
Притча про кукіль
24 Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до чоловіка, який посіяв добре насіння на своєму полі. 25Але коли чоловік спав, прийшов його ворог, посіяв кукіль серед пшениці та пішов. 26А як зійшло посіяне та показався колос, тоді з’явився й кукіль.
27 Тоді прийшли слуги господаря та сказали йому: „Господарю, хіба ми не добре насіння посіяли на полі? Звідки ж узявся кукіль?“
28 Він відповів їм: „Це зробив ворог“.
Раби запитали його: „Хочеш, щоб ми пішли та випололи його?“
29 Він сказав: „Ні, щоб, виполюючи кукіль, не повиривали й пшениці“. 30Залиште, щоб обоє росли разом до жнив. А під час жнив я скажу женцям: „Зберіть спочатку кукіль та пов’яжіть його в снопи, щоб спалити, а пшеницю зберіть до моєї клуні“».
Притчі про гірчичне зерно та закваску
31 Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та посіяв на своєму полі. 32Хоча воно і є найменшим серед усього насіння, але коли виростає, стає більшим за інші рослини й стає деревом, до якого прилітають птахи небесні та гніздяться на його гілках».
33 Ісус розповів їм ще іншу притчу: «Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна,#13:33 Приблизно 27 кілограмів. доки все вкисло».
34Усе це Ісус говорив людям притчами й нічого не говорив їм без притчі, 35щоб збулося сказане через пророка:
«Відкрию в притчі вуста Мої,
розповім про приховане від початку світу».#13:35 Див. Пс. 77:2.
Пояснення притчі про кукіль
36Тоді, відпустивши людей, Ісус зайшов у дім. Його учні підійшли до Нього, кажучи:
―Роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.
37Він, відповідаючи, сказав:
―Сіяч доброго насіння – це Син Людський. 38Поле – це світ, добре насіння – це сини Царства, а кукіль – це сини лукавого. 39Ворог, який його посіяв, – це диявол. Жнива – це кінець світу, а женці – це ангели.
40 Отже, як збирають кукіль та палять його у вогні, так само буде при кінці світу. 41Син Людський надішле своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всі спокуси та тих, хто робить беззаконня. 42І викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів. 43Тоді праведники сяятимуть, як сонце, у Царстві Свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
Притчі про скарб та перлину
44 Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі. Чоловік, знайшовши його, знов ховає і на радощах іде, продає все, що має, і купує те поле.
45 Ще Царство Небесне подібне до купця, який розшукує гарні перлини. 46Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він іде, продає все, що має, і купує її.
Притча про невід
47 Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який зібрав багато всякої риби. 48Коли він наповнився, його витягли на берег і, сівши, відібрали все добре в посуд, а непридатне викинули геть. 49Так буде й при кінці світу: вийдуть ангели, відділять злих з-поміж праведних 50і викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів.
51 Чи зрозуміли ви все це?
Вони відповіли:
―Так!
52Він сказав їм:
―Тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря дому, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.
Ісуса не приймають у Назареті
53Коли Ісус закінчив розповідати ці притчі, то пішов звідти. 54Він прийшов на Свою батьківщину й навчав людей у їхній синагозі, так що вони були здивовані та казали: «Звідки в Нього така мудрість та сила? 55Чи Він не син теслі? Хіба Його мати не зветься Марією, а Його брати – Яків, Йосиф, Симон та Юда? 56Хіба всі Його сестри не серед нас? Звідки в Нього все це?»
57І вони спокушалися через Нього.
Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі».
58І не зробив там багато чудес через їхнє невір’я.

Àwon tá yàn lọ́wọ́lọ́wọ́ báyìí:

Матвія 13: НПУ

Ìsàmì-sí

Pín

Daako

None

Ṣé o fẹ́ fi àwọn ohun pàtàkì pamọ́ sórí gbogbo àwọn ẹ̀rọ rẹ? Wọlé pẹ̀lú àkántì tuntun tàbí wọlé pẹ̀lú àkántì tí tẹ́lẹ̀

Àwọn fídíò fún Матвія 13