Пiсня над пiснями 2:8-13
Пiсня над пiснями 2:8-13 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Ось чую я, що коханий мій підходить, через гори перестрибує, через пагорби перескакує. Коханий мій немов газель, чи оленятко. Дивись, он він стоїть за муром нашого будинку і зазирає у вікно, він потай зазирає через ґрати. Коханий мій відповів, сказав мені: «Вставай, моя прекрасна, моя люба, і ходім. Я так кажу, бо вже зима минула, дощі пройшли й пішли собі. З’явилися вже квіти на землі, пора пісень прийшла, і в нашім краї голубки туркотіння чую я. На смоковниці наливаються плоди, і виноградні лози так цвітуть духмяно. Вставай, моя кохана, моя гарна, і ходім.
Пiсня над пiснями 2:8-13 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує... Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати... Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи! Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він. Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає! Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
Пiсня над пiснями 2:8-13 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Голос мого коханого… Ось він приходить і скаче по горах, перескакуючи через пагорби. Мій коханий подібний до сарни чи молодого оленя на горах Ветиля. Ось він став за нашим муром, дивлячись крізь вікна, виглядаючи крізь мереживо. Мій коханий мені відповідає і каже: Встань, іди, моя подруго, моя красуне, моя голубко, бо ось зима минула, дощ пройшов, пішов собі, квіти з’явилися на землі, настав час обрізати дерева, у нашій землі чути голос горлиці, смоківниця вродила свій плід, виноградники квітнуть, видали запах. Устань, іди, моя подруго, моя красуне, моя голубко
Пiсня над пiснями 2:8-13 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря! Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає. Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя! Вже зима минула, дощі перестали; Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути; Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!