До римлян 8:18-39
До римлян 8:18-39 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Я вважаю, що наші страждання у цьому житті нічого не варті порівняно з тією великою славою, яку ми матимемо в майбутньому. Адже створений мир із нетерпінням чекає на той час, коли стане відомо, хто є Божими дітьми. Все, створене Богом, було приречене до марнот, і скорилося не з власної волі, а з волі Божої. Але в тій покірності живе надія на те, що весь світ звільниться з-під рабства й занепаду, що він матиме славу і свободу, як мають їх діти Божі. Ми знаємо, що досі світ, створений Богом, стогнав і страждав від болю, ніби та жінка перед пологами. І не лише світ, але ми також чекали, відчуваючи біль. Ми, хто має Дух Святий, як перший зародок благословення Божого, поки що ми терпляче очікуємо повного усиновлення, коли Бог визволить наші тіла. Ми врятовані й маємо надію в серці. Та коли б ми могли бачити те, на що маємо надію, то вже не надія була б. Хто ж може сподіватися на те, що вже бачить? Оскільки ми сподіваємося на те, чого не бачимо, ми чекаємо його з терпінням. Так само й Дух приходить нам на допомогу, коли ми безсилі. Ми навіть не знаємо, за що маємо молитися, та Дух Сам заступається за нас перед Богом з таким зітханням, що словами й не вимовиш. Та Бог бачить, що є в серцях наших. Він розуміє Духа, бо з Божої волі заступається Дух за людей Божих. І ми знаємо, що Бог у всьому підтримує тих, хто любить Його, хто покликаний згідно з Його волею. Бог знав тих людей ще до створення світу. Тож Він призначив їх бути такими, як Син Його, щоб Син Божий міг стати старшим серед багатьох братів і сестер. Тож Бог покликав тих людей і ті, хто були покликані, були виправдані перед Богом. А ті, хто були виправдані, були прославлені. Що можна сказати на це? Якщо Бог за нас, то хто ж проти? Той, хто Сина Свого не пожалів і віддав Його на смерть за нас усіх, Той, звичайно, віддасть і все інше разом із Сином Своїм. Хто може звинуватити людей, яких Бог обрав? Бог їх виправдовує. То хто ж звинувачує? Ісус Христос помер і, що важливіше, воскрес із мертвих. Він сидить по праву руку від Бога і також заступається за нас. Хто зможе відняти нас від любові Христової? Може, лихо якесь, злидні, переслідування, голод чи голизна, небезпека яка чи смерть від меча? Як сказано у Святому Писанні: «За Тебе нас щодня вбивають, нас вважають вівцями, придатними лише на заколення». Ні, у всьому цьому ми здобуваємо найбільшу перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас. Бо я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні вищі духи, ні те що тепер, ні те що в майбутньому, ані яка духовна влада, ніщо над нами, ані під нами, ні будь-яке інше створіння — ніщо не зможе відлучити нас від Божої любові, яка знаходиться в Христі Ісусі, нашому Господі.
До римлян 8:18-39 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Бо я вважаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті порівняно з тією славою, яка має відкритися для нас. Бо творіння з нетерпінням чекає відкриття синів Божих. Бо творіння підкорилося марноті не добровільно, а з волі Того, Хто підкорив його, в надії, що й саме творіння звільниться від рабства тління у славну свободу дітей Божих. Бо ми знаємо, що все творіння разом стогне й мучиться донині. І не тільки воно, а й ми самі, маючи первоплід Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення — викуплення нашого тіла. Бо ми спаслися в надії; надія ж, коли видима, не є надією, бо навіщо надіятися на те, що бачиш? Якщо ж надіємось на те, чого не бачимо, то чекаємо з терпінням. Так само й Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що молитися як слід, але Сам Дух клопочеться за нас невимовними стогонами. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він клопочеться за святих за волею Божою. А ми знаємо, що тим, які люблять Бога, які покликані за Його задумом, усе сприяє на добро. Бо кого Він наперед пізнав, тим наперед і призначив стати подібними до образу Його Сина, щоб Він був первістком серед багатьох братів; а кого наперед призначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив. Що ж скажемо на це? Якщо Бог за нас, хто проти нас? Той, Хто власного Сина не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Ним не дарує нам і всього? Хто обвинуватить вибраних Божих? Сам Бог виправдовує їх. Хто засуджує? Сам Христос помер, а краще сказати, воскрес; Він і праворуч Бога, Він і клопочеться за нас. Хто відлучить нас від любові Христової? Скорбота, чи тіснота, чи гоніння, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: За Тебе нас умертвляють цілий день, вважають нас за овець, призначених на заколення. Але в усьому цьому ми повністю перемагаємо завдяки Тому, Хто полюбив нас. Бо я впевнений, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні начальства, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше створіння не зможуть відлучити нас від любові Божої, що у Христі Ісусі, нашому Господі.
До римлян 8:18-39 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас. Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих, бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю. Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих. І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив. Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього? Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас. Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!
До римлян 8:18-39 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Бо я вважаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті порівняно з майбутньою славою, яка має з’явитися нам. Усе творіння з надією очікує з’явлення Божих синів. Адже творіння підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, з надією, що саме творіння буде визволене від рабства тління — для свободи слави дітей Божих. Бо знаємо, що все творіння разом стогне і страждає аж донині. Та не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, самі в собі стогнемо, очікуючи всиновлення та викуплення нашого тіла. Адже ми надією спаслися. Надія ж, яку бачимо, вже не є надією, бо хіба надіється хтось на те, що бачить? Коли ж надіємося на те, чого не бачимо, то з терпінням очікуємо його. Отак і Дух допомагає нам у наших немочах, адже не знаємо, за що і як маємо молитися, але сам Дух заступається [за нас] невимовними зітханнями. А Той, Хто досліджує серця, знає, які бажання Духа, бо Він заступається за святих з Божої волі. Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передбаченням, усе сприяє до добра. Адже кого Він наперед пізнав, тих і визначив наперед, щоби були вони подібні до образу Його Сина, аби бути Йому первістком серед багатьох братів, а кого наперед визначив, тих і покликав, кого ж покликав, тих і оправдав, а кого оправдав, тих і прославив. Що ж скажемо на це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас? Той, Хто Свого Сина не пощадив, а видав Його за нас усіх, то хіба разом з Ним не подарує нам і всього? Хто буде звинувачувати Божих обранців? Бог — Той, Хто оправдує! А хто судитиме? Ісус Христос, Який помер і воскрес, Який по правиці Бога, — Він і заступається за нас! Хто нас відлучить від любові Христа? Чи страждання, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Так, як написано: За Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз. Але в цьому всьому перемагаємо — завдяки Тому, Хто нас полюбив. Адже я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі!
До римлян 8:18-39 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас. Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих. Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї, що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих. Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї. Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого. Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись? Коли ж надїємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо. Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним. Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих. Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані; бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами. А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив. Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас? Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує? Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує! Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас! Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч? Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз. Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас. Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче, нї висота, нї глибина, нї инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господї нашім.
