До римлян 8:15-18
До римлян 8:15-18 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Адже Дух, який ви одержали, не перетворює вас на рабів і не змушує знову боятися, а робить вас усиновленими дітьми Божими. І через Духа ми вигукуємо: «Авва!» — що означає: «Батько!» І Сам Дух Святий разом із духом кожного з нас свідчить, що ми — Божі діти. А раз ми Божі діти, то ми й спадкоємці Його, як і Христос, але мусимо страждати разом з Христом, щоб розділити із Ним Його славу. Я вважаю, що наші страждання у цьому житті нічого не варті порівняно з тією великою славою, яку ми матимемо в майбутньому.
До римлян 8:15-18 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Бо ви прийняли не духа рабства, щоб знову боятися, а прийняли Духа усиновлення, Яким вигукуємо: Авва, Отче! Цей самий Дух свідчить нашому духу, що ми діти Божі. А якщо діти, то й спадкоємці, спадкоємці Бога та співспадкоємці Христа, якщо тільки з Ним страждаємо, щоб з Ним і прославитись. Бо я вважаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті порівняно з тією славою, яка має відкритися для нас.
До римлян 8:15-18 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись. Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас.
До римлян 8:15-18 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче! Сам Дух свідчить нашому духові, що ми — діти Божі. Якщо ж ми діти, то й спадкоємці, — спадкоємці Бога і співспадкоємці Христа, якщо тільки з Ним страждаємо, щоби з Ним і прославитися. Бо я вважаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті порівняно з майбутньою славою, яка має з’явитися нам.
До римлян 8:15-18 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче! Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі, коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись. Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.