До римлян 4:16-25
До римлян 4:16-25 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Тож обітниця Божа йде через віру, щоб люди одержали її, як подарунок. А якщо це так, то й для всіх Авраамових нащадків обітниця буде несхитною. І не лише для тих, у кого є Закон Мойсея, а й для тих, хто вірою живе, як жив Авраам. Через те і є він батьком для нас усіх. Так сказано й у Святому Писанні: «Зробив Я тебе батьком багатьох народів». Авраам є нашим батьком перед Богом, в Якого він вірив, і Який дає життя померлим, з волі Якого існує те, чого не існувало. Не було ніякої надії, що Авраам матиме дітей, але ж в серці своєму він вірив в Бога і продовжував сподіватися. Отож бо він і став батьком багатьох народів. Бо сказано: «Твоїх нащадків буде, як тих зірок на небі». І віра його не ослабла. Хоч він знав, що тілом уже старий, аби мати дітей (було йому на той час близько ста років), і розумів, що Сара, жінка його, неплідна, та ніколи Авраам не сумнівався в обітниці Божій і не вагався у вірі. Навпаки, все міцніше вірив і віддавав подяку Богові. Він був цілком упевнений в тому, що Бог міг зробити усе, що обіцяв. Ось чому сказано, що віра була зарахована йому як праведність. Та не лише заради одного його було сказано у Святому Писанні: «Віру його Бог прийняв». То сказано й заради нас, чия віра також буде прийнята Богом. І будемо ми праведними перед Ним. Це станеться з нами, хто вірить в Бога, Який воскресив із мертвих нашого Господа Ісуса. Його віддали на смерть за наші гріхи, і Він воскрес для життя заради нашого виправдання перед Богом.
До римлян 4:16-25 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Тому обітниця від віри, щоб бути їй по благодаті, щоб вона була дійсною для всіх нащадків, не тільки для тих, що покладаються на Закон, а й для тих, що мають віру Авраама, який є батьком усіх нас (як написано: Я поставив тебе батьком багатьох народів) перед Богом, Якому він повірив, Який оживляє мертвих і називає неіснуюче існуючим. Він всупереч надії повірив з надією, щоб стати батьком багатьох народів згідно зі сказаним: Такими численними будуть твої нащадки. І, не ослабнувши у вірі, він не зважав на своє вже омертвіле тіло, будучи майже сторічним, і на омертвілість утроби Сарри, і не засумнівався в обітниці Божій через невір’я, а зміцнився у вірі, віддавши славу Богові і будучи цілком упевнений, що Він може й виконати те, що обіцяв. Тому й зарахувалося йому це за праведність. Та не тільки ради нього було написано, що зарахувалось йому, а й ради нас: зарахується і нам, що вірують у Того, Хто воскресив з мертвих Ісуса, нашого Господа, Який був виданий за наші переступи і воскрес для нашого виправдання.
До римлян 4:16-25 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам, як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче. Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє! І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу, і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові, і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. Тому й залічено це йому в праведність. Та не написано за нього одного, що залічено йому, а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.
До римлян 4:16-25 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Через це обітниця, — щоб вона була з благодаті, аби бути непорушною для всіх нащадків, — є з віри; і не тільки для того, хто від Закону, а й для того, хто є з віри Авраама, який для нас усіх є батьком; як ото написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів — перед Богом, в Якого він повірив, Який оживляє мертвих та називає те, що не існує, як існуюче. Він, всупереч сподіванню, повірив надії, що стане батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: Таким буде твоє потомство. Він не ослаб у вірі й не вважав свого тіла, — хоча мав майже сто років, — змертвілим, як і змертвілою утробу Сарри; він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові, і був упевнений, що Бог спроможний виконати те, що йому обіцяв. Тому й зараховано йому це за праведність. Та не було написано тільки для нього одного те, що зараховано йому, але й для нас, бо має бути зараховано й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих, Який був виданий за наші переступи й воскрес для нашого оправдання.
До римлян 4:16-25 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам, (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував. Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє. І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою. В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові, і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити. Тим же й полїчено йому за праведність. Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому, а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих, котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.