До римлян 14:5-11
До римлян 14:5-11 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
І знову ж таки, для однієї людини якийсь день може бути важливішим за інший, а для іншого чоловіка всі дні однакові. То й нехай кожен тримається свого переконання. Хто вважає якийсь день особливим, стоїть на цьому в ім’я Господнє. Хто споживає будь-яку їжу, той теж робить це в ім’я Господа, бо дякує Богу. Той же, хто не їсть певну їжу в ім’я Господа, також дякує Йому. Бо ніхто з нас не живе заради себе і не вмирає сам по собі. Адже життя наше — для Господа, а вмираючи, ми також вмираємо для Нього. Тож живучи або вмираючи, ми всі належимо Господу. Ось чому Христос помер і повернувся знову до життя, щоб стати Господом над мертвими і ще живими. Чому ти осуджуєш брата чи сестру свою у Хресті? Або за що зневажаєш їх? Адже всі ми станемо перед судом Божим. Бо сказано у Святому Писанні
До римлян 14:5-11 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Один відрізняє день від дня, а інший вважає всі дні однаковими. Кожен хай буде цілком упевнений у власному переконанні. Хто зважає на день — для Господа зважає, і хто не зважає на день — для Господа не зважає; хто їсть — для Господа їсть, бо дякує Богу, і хто не їсть — для Господа не їсть і дякує Богу. Бо ніхто з нас не живе для себе і ніхто не помирає для себе. А чи живемо — для Господа живемо, чи помираємо — для Господа помираємо; тому, чи живемо, чи помираємо — ми Господні. Бо Христос для того й помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими. А ти чого судиш свого брата? Чи ти чого зневажаєш свого брата? Усі ми станемо перед судом Христовим. Бо написано: Живу Я, — каже Господь, — переді Мною схилиться кожне коліно і кожен язик зізнається перед Богом.
До римлян 14:5-11 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові. Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні! Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими. А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим. Бо написано: Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!
До римлян 14:5-11 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Хтось відрізняє один день від іншого, а хтось вважає всі дні однаковими. Нехай кожний тримається свого власного переконання. Хто розрізняє дні, — для Господа розрізняє. [І хто не розрізняє днів, — для Господа не розрізняє]. Хто їсть, — для Господа їсть, адже заносить подяку Богові. А хто не їсть, — для Господа не їсть, і дякує Богові. Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо, — для Господа живемо; якщо вмираємо, — для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, — ми є Господні! Адже Христос тому і помер, і ожив, щоби панувати і над мертвими, і над живими. Тож чому ти осуджуєш свого брата? Чому свого брата зневажаєш? Адже всі ми станемо перед Божим судом, як написано: Я живу, — каже Господь, — і схилиться переді Мною кожне коліно, і визнає Бога кожний язик!
До римлян 14:5-11 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день (однаково). Кожен у своїй мислї нехай буде певен. Хто вважає на день, Господеві вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу. Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає. Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї. На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати. Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим. Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.