До римлян 1:20-23
До римлян 1:20-23 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів.
До римлян 1:20-23 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися. Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними. Вони проміняли славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів.
До римлян 1:20-23 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Бо Його невидиме — Його вічна сила й божественність — від створення світу через осягання творінь розумом стає ясно видним, так що нема їм виправдання. Тому що вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога і не подякували, а стали марними у своїх мудруваннях, і затьмарилося їхнє нерозумне серце. Називаючи себе мудрими, стали безумними і славу нетлінного Бога замінили образом, подібним до тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів.
До римлян 1:20-23 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Тож Його невидиме — Його вічна сила і Божественність — від створення світу через творіння стає зрозумілим. Так що немає їм виправдання. Адже пізнавши Бога, вони не прославили Його як Бога, не подякували Йому. Але їхні думки стали нікчемними, а нерозумні їхні серця — оповиті темрявою. Називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними, і славу нетлінного Бога вони замінили подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів.
До римлян 1:20-23 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання. Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх. Славлячи себе мудрими, потуманїли, і обернули славу нетлїнного Бога на подобину образа тлїнного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду.
