Об'явлення 12:1-17
Об'явлення 12:1-17 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
І з’явилося на небі велике знамення — жінка, вдягнена в сонце. Під ногами в неї був місяць, а на голові корона з дванадцятьма зірками. Жінка була вагітна, і оскільки пологи вже почалися, вона кричала від болю. Потім інше знамення з’явилося на небі. Переді мною виник великий червоний змій з сімома головами й десятьма рогами, і сім корон він мав на головах. Хвостом своїм він змів одну третину зірок із неба й скинув їх на землю. Змій стояв перед жінкою, яка от-от мала народити дитину, щоб, тільки-но дитина народиться, зжерти її. Вона народила Сина, Якому призначено було залізним жезлом правити народами. І був Він взятий до Бога, до Божого престолу. А сама жінка втекла в пустелю, де Бог приготував їй місце, щоб там про неї дбали тисячу двісті шісдесят днів. Тоді почалася битва в небесах: Михаїл й Ангели його билися зі змієм, а змій бився проти них разом зі своїми ангелами. Та не мав він достатньо сили, і втратили вони своє місце на небі. Величезного змія було скинуто на землю, того старого змія, який зветься дияволом чи сатаною і який обдурює цілий світ, й ангели його були скинуті разом із ним. Тоді почув я гучний голос, що линув з неба. Він сказав: «Ось мить перемоги нашого Бога! Прийшли сила і Царство Бога! Його Христос виявив владу Свою! Скинуто того, хто день і ніч звинувачує братів і сестер наших перед Богом. Вони перемогли його кров’ю Ягняти і свідченням Слова Божого. Вони не трималися за життя своє навіть під загрозою смерті. Тож радійте, Небеса і всі, хто живе там! Але яке ж це лихо для землі та моря, бо диявол зійшов на них! Він повен люті, бо знає, що часу в нього лишається обмаль». І як побачив змій, що його скинуто на землю, то кинувся він переслідувати жінку, яка народила хлопчика. Але жінці було дано два великі орлині крила, щоб могла вона полетіти в пустелю. Там для неї було приготоване місце, де про неї піклуватимуться три з половиною роки, далеко від змія. Тоді змій вивергнув з пащі своєї води, подібно річці, щоб затягнути жінку. Але земля допомогла жінці, бо відкрила уста свої і поглинула воду, вивергнуту з пащі змія. Тоді дракон страшенно розлютився на жінку й пішов війною на решту її нащадків, тих, хто виконують заповіді Божі й дотримуються істини Ісуса.
Об'явлення 12:1-17 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
І з’явилося велике знамення на небі: жінка, одягнена в сонце, під її ногами — місяць, на її голові — вінець з дванадцяти зірок. Вона була вагітна і кричала від болю й мук пологів. І з’явилось інше знамення на небі: ось великий червоний дракон, який мав сім голів, і десять рогів, і на своїх головах сім діадем. Його хвіст потягнув третю частину зірок небесних і скинув їх на землю. Дракон стояв перед жінкою, яка мала народити, щоб, коли народить, пожерти її дитя. І народила вона дитя чоловічої статі, яке має пасти всі народи залізним жезлом, і її дитя було підхоплене до Бога і Його престолу. А жінка втекла в пустелю, де мала місце, приготовлене Богом, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят днів. І сталася битва на небі: Михаїл і його ангели зітнулися з драконом, і дракон і його ангели зітнулися з ними, та не подужали їх, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинутий був великий дракон, давній змій, що зветься дияволом і сатаною, який вводить в оману весь світ; він був скинутий на землю, і з ним були скинуті його ангели. І почув я гучний голос, який говорив на небі: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Його Христа, тому що скинутий обвинувач наших братів, який обвинувачував їх перед нашим Богом вдень і вночі! Вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свого свідчення і не полюбили свого життя навіть до смерті! Тому веселіться, небеса і ті, що живуть на них! Горе тим, що живуть на землі й на морі, тому що до вас зійшов диявол з великою люттю, знаючи, що має мало часу! Коли дракон побачив, що скинутий на землю, то погнався за жінкою, яка народила дитя чоловічої статі. І дано було жінці два крила великого орла, щоб вона летіла в пустелю у своє місце, де її годуватимуть упродовж часу, часів і пів часу вдалині від змія. І пустив змій услід за жінкою воду зі своєї пащі, як річку, щоб змити її річкою. Та земля допомогла жінці, і розкрила земля свої вуста, і поглинула річку, яку випустив дракон зі своєї пащі. І розлютився дракон на жінку і пішов, щоб вступити в бій з іншими з її нащадків, які дотримуються заповідей Божих і мають свідчення Ісуса Христа.
Об'явлення 12:1-17 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І з’явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір. І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу. І з’явилася інша ознака на небі, ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців. Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з’їсти дитину її, коли вродить... І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його. А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день. І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені. І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти! Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має! А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп’я. І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу. І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її. Та жінці земля помогла, і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст... І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.
Об'явлення 12:1-17 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І велика ознака з’явилася на небі: жінка, зодягнена в сонце, і місяць під її ногами, а на її голові — вінець із дванадцяти зірок; і маючи в утробі, вона кричала від болю — терпіла муки родів. І з’явилася на небі інша ознака: ось, великий червоний дракон, який мав сім голів і десять рогів, і на його головах — сім вінців. А його хвіст змів третину небесних зірок і скинув їх на землю. І змій став перед жінкою, яка мала народити, щоб, коли народить, пожерти її Дитину. І вона народила Дитину чоловічої статі, Котра має пасти всі народи залізним жезлом. І взяте було її Дитя до Бога і до Його престолу. А жінка втекла в пустелю, де мала місце, приготовлене Богом, щоб там утримувати її тисячу двісті шістдесят днів. І сталася на небі війна: Михаїл та його ангели розпочали бій зі змієм. І змій воював, і його ангели. І не перемогли: не знайшлося для них більше місця на небі. І скинутий був великий дракон, давній змій, котрий зветься диявол і сатана, який обманює весь світ; скинутий він був на землю, і його ангели були скинуті з ним. І я почув гучний голос на небі, що промовляв: Тепер настало спасіння і сила, і Царство нашого Бога, і влада Його Христа, оскільки скинуто обвинувача наших братів, який обвинувачує перед нашим Богом день і ніч. І вони перемогли його кров’ю Агнця та словом свого свідчення, і не злюбили свого життя навіть до смерті. Тому веселіться, небеса, і ті, хто живе на них! Горе землі й морю, бо до вас зійшов диявол, який у великій люті, знаючи, що має обмаль часу! І коли змій побачив, що скинений на землю, то став переслідувати жінку, яка народила Хлоп’ятко. І було дано жінці два крила великого орла, щоб летіла в пустелю на своє місце, де буде переховуватися впродовж часу, часів і пів-часу від обличчя змія. А змій випустив за жінкою зі своїх уст воду, наче ріку, щоби змити її рікою. Та земля допомогла жінці, — земля відкрила свої уста й поглинула ріку, яку змій випустив зі своїх уст. Тож змій розлютився на жінку і пішов воювати з рештою її нащадків, які зберігають Божі заповіді й мають свідчення Ісуса.
Об'явлення 12:1-17 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І явилась велика ознака на небі, - жінка з'одягнена в сонце, а місяць під ногамі її, а на голові її вінець з дванайцяти звізд. І бувши важкою, кричала в болещах, і мучилась породом. І явилась друга ознака на небі; і ось, змій великий, червоний як огонь, у котрого голов сїм і десять рогів, а на головах його сїм корон. А хвіст його тягнув третю часть зір із неба, і кинув їх на землю. І став змій перед жінкою, що мала родити, щоб, коли вродить, пожерти дитину її. І породила сина, хлопятко, що має пасти всї народи жезлом залїзним; і взято дитятко її до Бога і до престола Його. А жінка втїкла у пустиню, де має місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її днїв тисячу двістї шістьдесять. І постала війна на небі. Михаіл і ангели його воювали проти змія, і змій воював і ангели його, і не здолїли; анї місця вже не знайдено по них на небі. І скинутий змій великий, вуж вікодавнїй, званий дияволом і сатаною, що зводить цїлу вселенну, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті. І чув я голос великий, що говорив в небі: Тепер настало спасеннє і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його; бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч. І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти. Тим то веселїте ся, небеса, і що домуєте в них. Горе живучим на землї і на морі, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнїв; знає бо, що короткий йому час. І коли увидїв змій, що скинуто його на землю, погнав за жінкою, що породила хлопятко. І дано жінцї дві крилї великого орла, щоб летїла в пустиню на своє місце, де б живилась пору, і пори, і половину пори, (далеко) від зазору вужа. І пустив змій за жінкою з рота свою воду, наче ріку, щоб її в ріцї втопити. А земля помогла жінцї; і отворила земля уста свої, і випила ріку, котру пустив змій з рота свого. І розлютив ся змій на жінку, і пійшов провадити війну з иншими насїння її, що хоронять заповідї Божі, і мають сьвідченнє Ісуса Христа.