Псалми 142:1-7
Псалми 142:1-7 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Господи, вислухай молитву мою, почуй благання моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізвися до мене! і на суд не вступай із рабом Своїм, бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде! Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі... Посадив мене в темряву, як мерців цього світу! Омліває мій дух у мені, кам’яніє в нутрі моїм серце моє... Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук. Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля! Села. Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу!
Псалми 142:1-7 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Я кличу Господа! Благаю Господа мені послати ласку. Я Йому душу виливаю, розповідаю про усі мої печалі. Коли занепадає дух мій, Ти знаєш, що мені робити. Однак, хоча б куди я йшов, чатують вороги на мене. Поглянь! Немає поруч мене друга, немає місця, де б відчув себе в безпеці я, ніхто не переймається: чи я живу, чи вмер. О Господи, Тебе я кликав, казав, що Ти — моє спасіння, бо Ти для мене — все, що маю в світі. Прислухайсь до молитв моїх, адже я немічний, безсилий. Врятуй мене від тих, хто по п’ятах іде, вони ж бо дужі.
Псалми 142:1-7 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Псалом Давида, коли його переслідував син. Господи, почуй мою молитву, прийми моє благання у Своїй правді! Вислухай мене у Своїй праведності! І не вступай у суд зі Своїм рабом, бо перед Тобою не виправдається ніхто з живих. Адже ворог переслідував душу мою, втоптав моє життя в землю, посадив мене в темряві, наче од віку померлих. Ослаб у мені дух мій, стривожилося в мені серце моє. Я згадав давні дні, роздумував про всі Твої вчинки, розмірковував про діла рук Твоїх. Підняв я до Тебе свої руки: моя душа перед Тобою, як спрагла земля. (Музична пауза). Поспіши вислухати мене, Господи, — мій дух занепав. Не відверни від мене Свого обличчя, аби я не уподібнився до тих, які сходять в могилу.
Псалми 142:1-7 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Научна пісня Давидова. Молитва, як був в печері. Г олосом моїм взиваю до Господа, голосом моїм до Господа молюся. Виллю перед ним жаль мій, виявлю перед ним тїсноту мою. Як дух мій знемігся в мене, то знав ти стежку мою. На дорозї, де ходив я, заставили тайно сїла на мене. Гляну правобіч мене, та й бачу: нема нїкого, хто б пізнав мене; нема жадного притулку для мене, нїхто не дбає про душу мою. До тебе взивав я, Господи, кажучи: Ти моє прибіжище, моя доля в країнї живих! Зглянься на поклик мій, бо я вельми знемігся; спаси мене від гонителїв моїх, вони бо надто сильні для мене. Виведи з темницї душу мою, да прославлю імя твоє! Праведні обступлять мене, коли явиш менї милість твою.