Приповiстi 14:26-35
Приповiстi 14:26-35 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм. Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти. У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря. Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту. Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей. Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його. Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй. Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться. Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів. Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.
Приповiстi 14:26-35 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Знайдеш безпеку в поклонінні Господу; це надійний притулок для Його дітей. Благоговіння перед Господом — то життєдайне джерело, та спасіння від капканів смерті. Слава царя — то численний народ, а без народу правитель — ніхто. Розсудливість терплячий проявляє, гарячкуватий лиш примножує дурниці. Здоровий глузд плекає здорове тіло, а заздрощі — то ракова пухлина на кістках. Хто збиткується з бідних, той ображає Творця, хто милосердний до злидня, той шанує Творця. Підкошує лихого власна злість, а праведник і через смерть зміцнить віру. Мудрість мешкає в розумного у серці, а дурням вона невідома. Праведність окрилює народ, а гріх його приводить до ганьби. Цар виявляє ласку спритному слузі, а на нікчемного впаде царевий гнів.
Приповiстi 14:26-35 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
У Господньому страху — міцна надія, — Своїм дітям Він дає підтримку. Господній наказ — джерело життя, він дає уникнути пастку смерті. Велич царя — в численному народі, погибель володаря — в нестачі народу. Довготерпелива людина багата розумом, а малодушна — вельми нерозумна. Лагідна людина — це лікар для серця, а чутливе серце — хробак у кістках. Хто гнітить убогого, той викликає обурення в його Творця, а хто шанує Його, той виявляє милість до бідного. Безбожний буде відкинутий через власне зло, а той, хто надіється [на Господа] — праведний у своїй святості. У доброму серці людини перебуває мудрість, а в серці нерозумних вона і не відчувається. Праведність звеличує народ, а гріхи роблять племена нечисленними. Приємний цареві слуга розумний, а своєю доброю поведінкою він знімає безчестя.
Приповiстi 14:26-35 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він - утечище. Господень страх - се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї. Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей - біда князеві. Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту. Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї. Хто вбогого тїснить - творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає. Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю. У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати. Праведність підносить у гору народ, а безбожність - сором народів. Ласкавість у царя - до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.