До филип'ян 2:1-11
До филип'ян 2:1-11 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Отже, поміркуйте, що ми маємо у Хресті: втіху, яку Він дарував нам, радість, що йде від Його любові, спільність Духу, співчуття і милосердя, які Він відкрив нам. Тож доповніть радість мою, думаючи однаково, маючи одну й ту саму любов, з’єднавшись у досягненні однієї мети, живучи у злагоді. Не робіть нічого через заздрість або нікчемну пиху. Краще, в покірливості своїй, вважайте іншого кращим за себе. Кожен має переслідувати не лише свої інтереси, а й зважати на інтереси інших. У житті своєму ви повинні думати й чинити так, як Ісус Христос. Хоч і був Він Богом у всіх відношеннях, та не вважав Свою рівність Богові скарбом, за який треба триматися. Замість того, Він полишив Своє місце із Господом, ставши рабом, звичайною людиною. І ставши таким, принизив Себе, й був покірливим до останньої години, аж до смерті на хресті. Через те Бог возніс Його і звеличив до таких висот і дав Йому ім’я, яке є найважливішим від будь-якого іншого імені, щоб усі, хто знаходиться на небі, на землі і під землею, схилили коліна на славу імені Ісусового. І щоб усі уста проголошували, що Ісус Христос — Господь на славу Бога Отця.
До филип'ян 2:1-11 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Тому, якщо є якась утіха у Христі, якщо є якась відрада в любові, якщо є якась спільність із Духом, якщо є якесь милосердя й співчуття, то доповніть мою радість: майте однакові думки, майте однакову любов, будьте однодушні й однодумні; не робіть нічого з суперництва чи марнославства, але в смиренні вважайте один одного вищим від себе; кожен хай дбає не тільки про себе, а кожен і про інших. Хай у вас будуть такі ж думки, які були й у Христа Ісуса. Він, будучи в образі Бога, не вважав грабежем бути рівним Богу, але понизив Себе, прийнявши образ раба, народившись у людській подобі; і, виявившись на вигляд як людина, смирив Себе, ставши слухняним до смерті, і смерті хресної. Тому й Бог високо підніс Його і дав Йому ім’я, вище за всяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса схилилося кожне коліно небесних, земних і підземних, і щоб кожен язик визнав, що Ісус Христос — Господь, для слави Бога Отця.
До филип'ян 2:1-11 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя, то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!
До филип'ян 2:1-11 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Отже, коли є якась втіха в Христі, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість, доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки. Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. Нехай кожний дбає не про себе, а про інших. Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина; Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і до смерті хресної. Тому Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно — і піднебесних, і земних, і підземних; і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос — це Господь.
До филип'ян 2:1-11 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосердє, то сповнїть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум. Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе. Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте. Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї, котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу; тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому, і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної. Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени, щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею, і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.