Неемія 13:1-31
Неемія 13:1-31 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Того дня вони читали книгу Мойсея для всіх людей і знайшли в ній запис про те, що ні аммонійці, ні моавійці не мали права брати участі в зібранні восхваління Бога, оскільки вони не зустріли ізраїльтян хлібом-сіллю, а найняли Валаама, щоб той проклинав Ізраїль. Але Бог наш змінив прокляття на благословення. Почувши той закон, вони вилучили чужинців з-поміж Ізраїлю. Раніше священик Еліашив відповідав за покої храму Божого. Він був родичом аммонійця Товії. І Еліашив віддав Товії велику кімнату, де раніше тримали хлібні пожертви, запашне куріння, начиння храму, десятини збіжжя, молоде вино та оливу, які наказано було віддавати левитам, співцям та охоронцям брам, а також подарунки священикам. Коли все це сталося, мене не було в Єрусалимі. Бо на тридцять другий рік правління царя Артаксеркса вавилонського я знову повернувся до царя. Зрештою, попросивши дозволу царя, я повернувся в Єрусалим. Тоді й довідався я про зло, яке вчинив Єліашив заради Товії, віддавши йому кімнату на подвір’ї храму Божого. Це мене дуже розгнівило, отож я викинув з тієї кімнати всі речі Товії. Тоді я наказав очистити кімнати й повернув туди все начиння храму, хлібні жертви та запашне куріння. Потім я дізнався, що левитам не віддавали їхню частку. Отож левити й співці, які правили службу, повернулися на свої поля. Я дорікнув начальникам і сказав: «Чому занедбали ви храм Божий?» Потім я зібрав левитів і співців і знову приставив їх до роботи. Тоді всі юдеї принесли десятину збіжжя, молоде вино й оливу до сховищ. Тоді я призначив відповідальних за сховища: священика Шелемію, писаря Задока, левита Педаю, а також Ганана, сина Заккура, сина Маттанії, їхнім помічником, бо знав, що всі вони чесні. Отож це був їхній обов’язок: видавати відповідні частки всім своїм родичам. Пам’ятай, мій Боже, про мене за все це. Не забудь мої добрі діла, які я віддано чинив для храму мого Бога та для служби у ньому. У ті дні в Юдеї я бачив людей, які на винокурнях по суботах чавили виноград, в’язали снопи, вантажили на віслюків усе: і вино, і зерно, і фіґи, і всіляку поклажу й везли до Єрусалима. Я попередив їх, щоб цього дня вони не торгували. Люди з Тира, що жили в Юдеї, привозили рибу та різний крам на продаж. Вони продавали це юдеям в Єрусалимі по суботах. Я дорікав знатним людям Юдеї і казав їм: «Що за зло ви чините? Ви ж поганите святий день — суботу? Хіба ж ваші пращури не робили так само? Хіба не за те наш Бог наслав усі ці нещастя на нас та наше місто? А ви ще додаєте гніву на Ізраїль, оскверняючи святу суботу?» Коли почало сутеніти в брамах Єрусалима, саме перед суботою, я наказав зачинити всі єрусалимські брами. Я також наказав не відчиняти їх, поки субота не скінчиться. І поставив по кілька чоловік біля всіх брам, щоб ніякий крам не потрапив до міста в суботній день. Одного разу чи двічі торговці та продавці різного краму ночували біля брам Єрусалима. Я їх попередив, сказавши: «Навіщо ви ночуєте за мурами міста? Якщо ви ще хоч раз так зробите, мені доведеться застосувати проти вас силу». Відтоді вони по суботах не приїздили. Тоді я сказав левитам, що вони повинні очиститися й піти вартувати біля брам, щоб субота лишилася святим днем. Пам’ятай мене за це також, о мій Боже, і будь до мене добрий у Своїй великій любові. Також у ті дні я побачив юдеїв, що одружувалися з жінками з Ашдоду, Аммону та Моаву. Половина дітей розмовляли ашдодською або мовами інших народів, вони не вміли говорити гебрейською. Я дорікнув їм, сказавши, що вони неправі, я прокляв їх, кількох побив, я видирав у них волосся й примушував їх присягатися іменем Божим. Я казав: «Не віддавайте своїх дочок за чужинців і не беріть чужинок за дружин своїм синам. Хіба цар Соломон ізраїльський не вчинив гріх через такі ж одруження, як ці? Не було царя, подібного йому поміж інших народів, і Бог любив його й зробив царем над Ізраїлем. Але чужоземні жінки підбили і його на гріх. Чи повинні ми слухати вас і чинити такий великий гріх, бути невірними нашому Богу, одружуючись із чужинками?» Один із синів Йоада, сина первосвященика Еліашива, був зятем Санваллата горонійського. Я прогнав його від себе. Пам’ятай їх, о мій Боже, і покарай їх, бо вони осквернили священство й Угоду священиків та левитів. Отож я очистив їх від усього чужинського, я визначив обов’язки священикам та левитам, кожному дав свою роботу. Я також встановив, що люди приноситимуть у належний час пожертви деревиною і першими плодами з урожаю. Пам’ятай мене добром, о мій Боже!
Неемія 13:1-31 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос народу, і було знайдене написане в ній, що Аммонітянин та Моавітянин не ввійде до Божої громади, і так буде аж навіки, бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли були на нього Валаама проклясти його, та Бог наш обернув те прокляття на благословення. І сталося, як почули вони Закон, то відділили від Ізраїля все чуже. А перед тим священик Ел’яшів, призначений до комори дому нашого Бога, близький Товійїн, то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлібну, ладан, і посуд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені заповіддю для Левитів, і співаків, і придверних, і священичі принесення. А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксеркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному часі випросився я від царя. І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл’яшів Товійї, роблячи йому комору на подвір’ях Божого дому. І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикидав геть із комори. І я сказав, і очистили комори, а я вернув туди посуд Божого дому, хлібну жертву та ладан. І довідався я, що левитські частки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки, що робили свою працю. І докоряв я заступникам та й сказав: Чого опущений дім Божий? І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місцях. І вся Юдея приносила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбниць. І настановив я над скарбницями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважані за вірних. І на них покладено ділити частки для їхніх братів. Пам’ятай же мене, Боже, за це, і не зітри моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторожах! Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топтали в суботу чавила, і носили снопи, і нав’ючували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тягар, і везли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність. А тиряни мешкали в ньому, і постачали рибу й усе на продаж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі. І докоряв я Юдиним шляхетним та й сказав їм: Що це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день? Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побільшуєте жар гніву на Ізраїля зневажанням суботи. І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, і були замикувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, щоб тягар не входив суботнього дня! І ночували крамарі та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом. І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повторите це, я простягну руку на вас! Від того часу вони не приходили в суботу. І сказав я Левитам, щоб вони очистилися й приходили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам’ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї! Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жінок ашдодянок, аммонітянок, моавітянок. А їхні сини говорили наполовину по-ашдодському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того народу. І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, кажучи: Не давайте ваших дочок їхнім синам, і не беріть їхніх дочок для ваших синів та для вас. Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, а між багатьма народами не було такого царя, як він, і був уподобаний Богові своєму, і Бог настановив його царем над усім Ізраїлем, і його ввели в гріх ті чужі жінки? І тому чи ж чуте було таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневірення проти нашого Бога, щоб брати чужих жінок? А один із синів Йояди, сина Ел’яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, і я вигнав його від себе! Запам’ятай же їм, Боже мій, за сплямлення священства та заповіту священичого та левитського! І очистив я їх від усього чужого, і встановив черги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх, і для пожертви дров в означених часах, і для первоплодів. Запам’ятай же мене, боже мій, на добро!
Неемія 13:1-31 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
У той день прочитали з книги Мойсея до вух народу, і знайшли в ній запис, щоб амманійці та моавійці не ввійшли до Божої громади до віку, бо вони не зустріли синів Ізраїля хлібом і водою, а найняли проти нього Валаама, аби проклясти. Та наш Бог повернув прокляття на благословення! І сталося, коли почули закон, то відлучили кожного змішаного в Ізраїлі. Перед цим священик Еліасів жив у скарбниці дому нашого Бога, він — близький Товії, і зробив собі велику скарбницю, і туди раніше давали дари, ладан, посуд, десятину зерна, вина та олії, — призначене законом для левітів, співаків і придверників, і первоплоди священиків. Та при всьому цьому я не був у Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артасаста, царя Вавилону, я пішов до царя. А по закінченні днів прохав я царя і прийшов до Єрусалима. І я зрозумів зло, яке зробив Еліасів для Товії, щоби зробити йому скарбницю у дворі Божого дому. І мені здалося дуже поганим, і я викинув увесь посуд дому Товії геть зі скарбниці. І я сказав, і очистили скарбницю, і я туди повернув посуд Божого дому, дар і ладан. І я довідався, що не давали часток левітам, і вони втекли — кожний чоловік до свого поля, — левіти і співаки, що робили справу. І я боровся з вождями, і я сказав: Чому покинули Божий дім? І я їх зібрав, і поставив їх в їхніх чинах. І весь Юда приніс десятину пшениці, вина та олії до скарбниці в руку священика Селемія, писаря Саддука і Фадая з левітів. І під їхньою рукою Анан, син Закхура, син Маттанія, бо ними вважалися за вірних, щоб уділяти своїм братам. Згадай мене, Боже, у цьому, і хай не забракне милосердя мені за те, що я зробив у домі Господа Бога! У ті дні я побачив у Юди, що топтали виноградні давильні в суботу, носили снопи і навантажували на ослів вино, виноград, смоківниці та всілякі тягарі, і доставляли в Єрусалим у суботній день. І я засвідчив у дні їхнього торгу. І перебували в ньому ті, котрі носили рибу та всякий товар, які продавали в суботу синам Юди і в Єрусалимі. І я боровся з вільними синами Юди, і я їм сказав: Що це за недобра справа, яку ви робите, і опоганюєте день суботній? Хіба не так робили наші батьки? І наш Бог навів на них, на нас і на це місто все це зло! А ви додаєте гніву на Ізраїль, опоганюючи суботу. І сталося, коли поставили брами в Єрусалимі, то перед суботою я наказав, і замкнули брами. І я сказав, щоб не відкривати їх, хіба аж після закінчення суботи. І я поставив деяких з моїх слуг над брамами, щоб не проносили товарів у суботній день. А всі облаштувалися на ніч, і зробили торгівлю за Єрусалимом — і раз, і другий. Та я засвідчив їм, і я сказав їм: Чому ви ночуєте перед стінами? Якщо повторите, то простягну проти вас свою руку! Від того часу вони більше не приходили в суботу. І я сказав левітам, які були очищені, і приходили стерегти брами, щоб святити суботній день. За це згадай мене, Боже, і пощади мене за Твоїм великим милосердям! У ті дні я побачив юдеїв, які взяли жінок азотійок, амманійок, моавійок, і їхні сини наполовину говорять по-азотському, а говорити по-юдейському не вміють! І я боровся з ними, і прокляв їх, і побив з них деяких мужів, і я поголив їхні голови, і закляв їх Богом: Якщо даєте ваших дочок їхнім синам, і якщо берете з їхніх дочок для ваших синів, то хіба не таким чином згрішив Соломон, цар Ізраїля? А між численними народами не було царя, подібного до нього! І він був улюблений у Бога, і Бог дав його за царя над усім Ізраїлем. Та й цього звели жінки-чужинки! Ми ж не послухаємо вас, щоб робити все це зло, аби вчинити переступ проти нашого Бога, взяти жінок-чужинок! А один із синів Йоада, сина Елісува, великого священика, був зятем Санаваллата, ороонійця, та я прогнав його від себе. Згадай їм, Боже, за родинні зв’язки священства, завіту священства і левітство! І я їх очистив від усього чужого, і я настановив щоденне служіння для священиків і левітів, — кожному за його ділом, — і дар дровоносів у призначені часи, і дари з первоплодів. Згадай мене, Боже наш, на добро!
Неемія 13:1-31 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
В той день читано з книги Мойсейової перед слухаючим народом, і знайдено написане в неї: Аммонїй й Моабій не може ввійти в громаду Божу по віки, За те, що вони не встріли синів Ізрайлевих із хлїбом та водою й найняли проти його Балаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін у благословеннє. Почувши сей закон, відлучили вони все чужородне від Ізраїля. І стало ся, що сьвященник Елїяшив, приставлений до кімнат при домі Бога нашого, близький родич Товії, Опорядив задля його велику складницю, де переднїйше складали харчові приноси, ладан і посуд, і десятини збіжеві, й з вина й оливи, постановлені законом про левітів, сьпівцїв та воротарів і приноси задля сьвященників. Як се все дїялось, не був я в Ерусалимі, бо трийцять другого року царя Вавилонського Артаксеркса ходив я до царя та в кілька день відпросився в царя. Як прийшов я в Ерусалим і довідався про погане дїло, яке зробив Елїяшив, опорядивши про Товію складницю в дворах дому Божого, То менї стало дуже немило, й я повикидав із складницї всї хатні речі Товіїні, І сказав, щоб вичистили кімнати, й приказав повносити знов посуд дому Божого, харчовий принос та ладан. Ще ж довідався я, що левітам не дають частки, та що левіти й сьпівцї, що робили своє дїло, порозбігались, кожний на своє поле. І докоряв я старшинам і сказав: Чому опустили ми дім Божий? І я зібрав їх і поставив їх на їх місце. І всї Юдеї стали приносити десятини пашні, вина та оливи в комори. І приставив я до комор Шелемію, сьвященника, та письменника Садока, та Федаю з левітів, а при їх Ханана, сина Закхурового, сина Маттанїїного, бо їх уважали за певних. І їм поручено роздавати частки братам своїм. Згадай про мене за се, Боже мій, й не затри щирих дїл моїх, що я вчинив задля дому Бога мого й служби при йому! В ті часи побачив я в Юдеї, що в суботу топчуть в точилах*, возять снопи і навантажують на ослів вина, винограду, фіґ і всякої ваги й везуть у Ерусалим в день субітнїй. І я докоряв їм дуже того ж таки дня, як вони продавали їжу. Та й Тирийцї жили в Юдеї і привозили рибу та всякий крам і продавали в суботу осадникам Юдеї та Ерусалиму. І я докоряв значнїйшим із Юдеїв і сказав їм: Навіщо робите ви таке погане дїло й поганите день суботнїй? Чи ж не так чинили батьки наші, й за те послав Бог наш на нас і на се місто все це лихо? А ви збільшуєте гнїв його на Ізраїля, зневажаючи суботу! Після сього, як смеркало перед суботою в воротях Ерусалимських, приказав я запірати двері й звелїв, щоб не отвирали їх аж до ранку послї суботи. І ставив я коло воріт слуг моїх, щоб нїяка вантага не проходила в день суботнїй. І ночували крамарі та перекупнї всякого краму не раз і не два знадвору під Ерусалимом. Але я сварив на їх дуже і сказав їм: Чого ви ночуєте коло муру? Коли се вчините ще раз, то я наложу на вас руку. Від того часу вони не приходили в суботу. І сказав я левітам, щоб вони очистились і прийшли відбувати сторожу коло воріт, щоб сьвятити день субітнїй. І за се спогадай на мене, Боже мій, і пощади мене після великого милосердя твого! Ще бачив я в тих часах Юдеїв, що побрали собі жінок із Азотїїв, Аммонїїв та Моабіїв; А через те їх дїти говорять пополовинї по азотсьски, або мовою инчих народів, і не вміють говорити по юдейськи. Я лаяв і кляв їх за се, а декотрих чоловіків бив, скуб їх за волосся й заклинав їх Богом, щоб вони не видавали дочок своїх за синів їх, і не брали дочок їх за синів своїх і за себе. Бо чи ж не через їх грішив Соломон, царь Ізрайлїв? В багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любий Богові свойму, й Бог настановив його царем над усїма Ізрайлитянами, одначе ж чужоземські жінки довели до гріха й його. Хиба ж можемо ми (байдужно) чути про вас, що ви чините таке велике зло, й грішите перед Богом нашим, приймаючи чужоземських жінок? Навіть споміж синів Йоади, сина первосьвященника Елїяшива, був один зятем Санаваллата з Хорону. Я ж і прогнав його від себе. Пригадай їм, Боже мій, що вони опоганили сьвященство і заповіт сьвященницький і левітський! Так обчистив я їх від усього чужоземського й позаводив наново служби сьвященників і левітів, кожного при його дїлї, І приставу дров в призначений час, і первоплодів. Спогадай мене, Боже мій, на добро менї!