Вiд Марка 4:37-40
Вiд Марка 4:37-40 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Та налетів штормовий вітер, хвилі перехлюпували через борт, й човен уже був майже повен води. Але Ісус на кормі спав собі на подушці. Вони збудили Його й кажуть: «Вчителю, невже тобі байдуже, що ми гинемо?» Тоді Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям: «Тихо! Заспокойтеся!» Тоді ж вітер вгамувався, і на озері запала велика тиша. І звернувся Він до учнів Своїх: «Чого ви злякалися, маловіри?»
Вiд Марка 4:37-40 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
І піднялася велика буря: хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою. А Він спав на кормі на подушці. Учні будять Його й кажуть Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? Він устав, заборонив вітру і сказав морю: Замовкни, стихни! І вітер ущух, і настала велика тиша. І сказав їм: Чому ви такі боязкі? Як це у вас немає віри?
Вiд Марка 4:37-40 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?... Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала... І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?
Вiд Марка 4:37-40 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був Сам на кормі — спав на подушці. І будять Його, і кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо? Уставши, Він наказав вітрові й звелів морю: Перестань, ущухни! І вітер перестав, і настала велика тиша. І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?
Вiд Марка 4:37-40 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув. А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика. І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?