Вiд Матвiя 15:1-39

Поділитись

Вiд Матвiя 15:1-39 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали: Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають. А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре. А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові, то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово. Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей... І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте! Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить. Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть... А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу. А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить? Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини! І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами! А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого... А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам... Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів. Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала. І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там. І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх. А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого! А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок. І Він ізвелів на землі посідати народові. І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові. І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних... Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.

Вiд Матвiя 15:1-39 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Дехто з фарисеїв та законників прийшли до Ісуса з Єрусалиму й запитали Його: «Чому Твої учні не дотримуються звичаїв наших предків і вживають їжу, не помивши руки?» У відповідь Він сказав: «А чому ви порушуєте Закон Божий заради своїх звичаїв? Адже заповів Господь: „Шануйте своїх батька й матір”. А також: „Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути”. Але ви навчаєте людей, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: „Все, чим я можу вам допомогти, я віддам Богові”, — то такий чоловік уже може не шанувати батьків своєю допомогою. Через цей ваш звичай, який ви самі встановили, ви відкидаєте заповідь Господню. Правий був пророк Ісая, коли пророчив про вас, лицемірів: „Ці люди шанують Мене на словах, та їхні серця далеко від Мене. Пошана їхня до Мене — даремна, бо вчення їхнє — то закони, придумані людьми”». Покликавши людей до Себе, Ісус сказав їм: «Слухайте мене і розумійте! Не те оскверняє людину, що потрапляє до рота, а те, що виходить з рота, — ось що оскверняє її!» Тоді два учні підійшли до Ісуса й кажуть: «Чи зрозумів Ти, що фарисеї образилися на те, що Ти сказав?» І відповів Ісус: «Кожна рослина, що не була посаджена Моїм Отцем Небесним, буде вирвана, то ж нехай собі йдуть. Вони сліпці й поводирі сліпців. Та коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями». На те Петро сказав Йому: «Поясни нам значення притчі про те, що оскверняє людину». Ісус мовив: «То ви ще й досі не зрозуміли? Невже ви не знаєте, що все, що потрапляє людині до рота, йде у шлунок, а потім з тіла до відхожого місця? А що виходить з уст, те йде від серця, а саме це й оскверняє людину. Кажу Я це, бо від серця йде все зло: лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, лихослів’я та наклепи. Ось що оскверняє людину. А їсти, не помивши руки, — це не осквернить її». Ісус пішов звідти й подався до земель Тира та Сидона. І прийшла до Нього одна з місцевих жінок, ханаанка, й почала голосити: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! У мене дочка біснувата, дуже страждає». Та Ісус нічого їй не відповів. Тоді учні підійшли до Нього й почали просити: «Прожени її! Вона весь час іде за нами й кричить!» У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу ізраїльського». Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!» І сказав Ісус: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам». Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять ті крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна». На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася. Пішовши звідти, Ісус повернувся на берег Ґалилейського озера, вийшов на пагорб і сів там. Багато людей підходило до Нього, приводячи з собою кривих, сліпих, калік, глухонімих та інших хворих. Вони клали їх на землю до Його ніг, а Він зціляв усіх. Люди дивувалися, побачивши, що глухонімі розмовляють, каліки стають здорові, криві ходять, а сліпі бачать. І всі прославляли Бога Ізраїлевого. Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, бо вони можуть заслабнути по дорозі до дому». Тоді учні спитали Його: «Де ж нам узяти достатньо хліба у цьому віддаленому місці, аби нагодувати стільки людей?» Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім хлібин і кілька невеликих рибин». Ісус звелів людям посідати на землю. Тоді Він узяв хліб і рибу, віддав Богу подяку за їжу, розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. Усі люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі. І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. Тоді Ісус відпустив людей, а Сам сів у човен й поплив до землі Маґаданської.

Вiд Матвiя 15:1-39 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

Тоді прийшли до Ісуса книжники й фарисеї з Єрусалима і кажуть: Чому Твої учні порушують передання предків? Бо не миють своїх рук, коли їдять хліб. Він же сказав їм у відповідь: А чому ви порушуєте заповідь Божу своїм переданням? Бо Бог заповів: «Шануй свого батька і матір», — і: «Хто злословить батька чи матір, того слід покарати смертю», — а ви кажете: Хто скаже батьку чи матері: Дар Богу те, чим ти від мене скористався б, — той може не шанувати свого батька чи свою матір. Так ви скасували заповідь Божу своїм переданням. Лицеміри! Добре прорік про вас Ісая, кажучи: Цей народ наближається до Мене своїм язиком і шанує Мене вустами, та його серце далеке від Мене. Та даремно шанує Мене, навчаючи вченням — людським заповідям. І, підізвавши народ, сказав йому: Слухайте і розумійте. Не те, що входить в уста, оскверняє людину, але що виходить з уст, те оскверняє людину. Тоді підійшли Його учні і сказали Йому: Ти знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися? Він же сказав у відповідь: Усяка рослина, яку посадив не Мій Небесний Отець, буде викорінена. Облиште їх: вони сліпі поводирі сліпих; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва упадуть у яму. Петро сказав Йому у відповідь: Поясни нам цю притчу. Ісус сказав: І ви досі нетямущі? Ви ще не розумієте, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить у вбиральню? А що виходить з уст, виходить із серця, і воно оскверняє людину. Бо з серця виходять злі думки, вбивства, перелюби, блуд, крадіжки, лжесвідчення, лихослів’я — це вони оскверняють людину, а їсти немитими руками не оскверняє людину. Пішовши звідти, Ісус вирушив в околиці Тира й Сидона. І ось хананейська жінка, вийшовши з тих місць, стала кричати до Нього: Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! Моя дочка тяжко біснується! Та Він не відповів їй ні слова. Його учні підійшли й стали просити Його: Відішли її, а то вона кричить за нами. Він же сказав у відповідь: Я посланий тільки до загублених овець дому Ізраїля. Вона ж підійшла і, поклоняючись Йому, сказала: Господи, допоможи мені! Та Він сказав у відповідь: Недобре взяти хліб у дітей і кинути собакам. Вона ж сказала: Так, Господи, але ж і собаки їдять крихти, що падають зі столу їхніх господарів. Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О, жінко, велика твоя віра: хай буде тобі, як ти хочеш! І її дочка в ту ж мить одужала. Пішовши звідти, Ісус прийшов до Галілейського моря і, зійшовши на гору, сів там. І прийшло до Нього багато народу разом з кульгавими, сліпими, німими, каліками та багатьма іншими, і поклали їх до Ісусових ніг, і Він зцілив їх, так що народ дивувався, бачачи, як німі говорять, каліки одужують, кульгаві ходять і сліпі бачать, — і прославляв Бога Ізраїля. Ісус же, підізвавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вони вже три дні знаходяться зі Мною і їм нíчого їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. Його учні кажуть Йому: Звідки ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? Ісус каже їм: Скільки хлібин у вас є? Вони сказали: Сім, і кілька рибин. Тоді Він наказав народу возлягти на землю, і, взявши сім хлібин і рибини і віддавши подяку, розламав їх, і роздав Своїм учням, а учні — народу. І всі їли, і наїлися, і ще набрали сім повних кошиків шматків, що залишилися. А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, крім жінок і дітей. Відпустивши народ, Він сів у човен і приплив в околиці Магдали.

Вiд Матвiя 15:1-39 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Тоді підходять до Ісуса фарисеї і книжники з Єрусалима й питають: Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб? А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання? Адже Бог сказав: Шануй батька і матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай смертю помре. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким я міг би допомогти вам, є мій дар для Бога, то може й не шанувати свого батька [чи матері]? Так і ви — задля ваших передань скасовуєте Слово Боже. Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи: Цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей. Покликавши людей, Він звернувся до них: Слухайте й розумійте: не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину. Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися? А Він у відповідь сказав: Кожна рослина, яку не посадив мій Небесний Отець, буде викоренена. Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму. У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу. [Ісус] же відповів: Невже й досі ви не розумієте? Не можете збагнути, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить геть? А те, що виходить з уст, виходить із серця — воно опоганює людину. Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага. Це те, що опоганює людину; їсти ж немитими руками не опоганює людини. І вийшовши звідти, Ісус відійшов до околиць Тира й Сидона. Жінка-ханаанка з тих околиць вийшла й кричала, гукаючи: Господи, Сину Давидів, помилуй мене, бо мою доньку тяжко мучить біс! Але Він не відповів їй ані слова. Підійшли Його учні та почали просити Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід. У відповідь Він сказав: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля. Вона ж підійшла, поклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені! А Він у відповідь промовив: Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам. Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів. Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! І видужала її дочка тієї ж миті. Відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, піднявшись на гору, сів там. І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх. Тож люди дивувалися, коли бачили, що німі говорять, каліки здорові, кульгаві ходять, і сліпі бачать, — прославляли Бога Ізраїлевого. А Ісус, покликавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти. Не хочу відпустити їх голодними, щоби часом не ослабли в дорозі. Та учні кажуть Йому: Звідки нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати таку юрбу? А Ісус запитує: Скільки хлібів маєте? Вони відказали: Сім і декілька рибин. Звелівши людям сісти на землі, Він узяв сім хлібів і рибу та, віддавши подяку, переломив і давав учням, а учні — людям. Усі поїли й наситилися. І зібрали кусків, що залишилися, сім повних кошиків. А тих, які їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей. Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських.

Вiд Матвiя 15:1-39 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи: Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб. Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого? Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю. Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись, той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого. Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи: Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих. І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте: Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка. Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились? Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся. Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму. Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість. Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму? Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник; а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка. Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула. Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка. Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони. Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся. Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами. Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого. Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї. Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам. А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх. Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу. І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там. І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх, так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого. Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї. І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу? І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок. І звелїв народові посїдати на землї. І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові. І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів. А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей. І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.