Вiд Матвiя 13:24-43
Вiд Матвiя 13:24-43 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Боже подібне до людини, яка посіяла добре зерно на своєму полі. Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур’ян серед пшениці та й пішов собі. Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур’ян також виріс. Слуги господаря прийшли до нього й питають: „Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур’ян виріс серед поля?” Тоді він їм відповів: „Це ворог зробив”. Слуги кажуть йому: „Може, ми підемо й виполемо бур’ян?” „Ні, — відповідає хазяїн, — бо ви при тому вирвете і пшеницю. Нехай ростуть разом аж до жнив”. Тоді я скажу женцям: „Збирайте спершу бур’ян та зв’язуйте його в снопи, щоб спалити, а пшеницю складайте до клуні”». Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посадив на своєму полі. Воно є найменшою зерниною, але коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево — з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті». Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна і залишає так, поки все тісто зійде». Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка: «Я говоритиму притчами і відкрию таємне, що було приховане із дня створення світу». Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур’ян у полі». І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно, — то Син Людський. Поле — то світ. Добре зерно — то сини Царства Божого. Бур’ян — то сини лукавого. Ворог, що посіяв його — диявол. Жнива — то кінець світу. Женці — то Ангели. Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу. Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю. Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».
Вiд Матвiя 13:24-43 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Ще одну притчу Він виклав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до людини, яка посіяла на своєму полі добре насіння. Коли ж люди спали, прийшов її ворог, посіяв плевели між пшеницею і пішов. А коли зійшов посів і приніс плід, тоді стало видно й плевели. Раби господаря дому прийшли і сказали йому: Господарю, хіба не добре насіння ти посіяв на своєму полі? Звідки ж на ньому плевели? Він сказав їм: Це зробив якийсь ворог. Раби сказали йому: Хочеш, ми підемо й визбираємо їх? Та він сказав: Ні, щоб, визбируючи плевели, ви не вирвали з ними і пшеницю. Залиште і те, і інше рости разом до жнив, а під час жнив я скажу женцям: Зберіть спочатку плевели і позв’язуйте їх у снопи, щоб спалити їх, а пшеницю зберіть у мою комору. Ще одну притчу Він виклав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке людина взяла й посіяла на своєму полі. Воно є найменшим з усього насіння, та, коли виросте, є найбільшою з усіх городніх рослин і стає деревом, так що прилітають пташки небесні і гніздяться на його гілках. Ще одну притчу Він розказав їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла й поклала в три сати борошна, поки не вкисло все тісто. Усе це Ісус говорив до народу притчами і без притчі не говорив до них, щоб збулося сказане через пророка: Відкрию в притчах Свої вуста, розкажу приховане від заснування світу. Тоді Ісус відпустив народ і ввійшов у дім, і підійшли до Нього Його учні і сказали: Поясни нам притчу про плевели на полі. Він же сказав їм у відповідь: Той, що сіє добре насіння, — це Син Людський; поле — це світ, добре насіння — це сини царства, а плевели — це сини лукавого; ворог, що посіяв їх, — це диявол, жнива — це кінець світу, а женці — це ангели. Тож, як збирають плевели і спалюють вогнем, так буде і в кінці цього світу: пошле Син Людський Своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. Тоді праведники засяють, як сонце, у Царстві свого Отця. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
Вiд Матвiя 13:24-43 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль? А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї. Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм. Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його. Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне. Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу! Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий. А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський, а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого; а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи. І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
Вiд Матвiя 13:24-43 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі. Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов. А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль. Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль? А він сказав їм: Людина-ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його? Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці. Залиште, щоб і те, і друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні. Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла, та й посіяла на своєму полі; воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках. Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок борошна, поки все вкисло. Усе це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив, щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу! Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль. Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, — це Син Людський, а поле — це світ; добірне ж насіння — це сини Царства; кукіль — це сини лукавого; ворог, що його посіяв, — це диявол; жнива — це кінець світу, а женці — це ангели. Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу: Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня, і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. Тоді праведні засяють, як сонце, у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає.
Вiд Матвiя 13:24-43 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй; як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов. Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль. І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль? Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його? Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали. Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене. Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй. Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його. Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне. Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм: щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта. Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві. Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий; а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого; ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели. Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього: Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє, та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів. Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.