Вiд Луки 9:1-62
Вiд Луки 9:1-62 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Ісус покликав дванадцять апостолів, і наділив їх владою виганяти нечистих духів та зціляти хворих. Він почав надсилати їх, щоб проповідували вони про Царство Боже та зцілювали хворих. І сказав їм: «Нічого не беріть із собою в дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ані запасної одежини. І як зайдете до чиєїсь оселі, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто. Там, де люди будуть негостинні до вас, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших, як попередження проти тих людей». Тож апостоли вирушили й пішли по всіх поселеннях, проповідуючи Добру Звістку й усюди зціляючи людей. Цар Ірод, почувши про все, що діється, збентежився, бо дехто казав, що це Іоан повстав із мертвих. Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи». Та Ірод сказав: «Я відтяв голову Іоанові. То хто ж це Такий, про Кого я стільки всякого чую?» Він увесь час прагнув побачити Ісуса. Коли апостоли повернулися, вони розповіли Ісусові про все, що зробили. Узявши їх із Собою, Ісус потай вирушив до міста Вефсаїди. Та люди довідалися про це й подалися за Ним слідом. Прийнявши їх, Ісус розповідав їм про Царство Боже, а також зцілював хворих. Наближався вечір. Дванадцятеро апостолів прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, тож відпусти людей, аби могли вони піти по довколишніх селах і хуторах, щоб знайти їжу та нічний притулок». Та Ісус відповів апостолам: «Ви нагодуйте їх!» Вони кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин. Хіба Ти бажаєш, щоб ми пішли й придбали якоїсь їжі для цих людей? Але ж тут занадто багато народу!» (З ними йшло близько п’яти тисяч чоловіків). Однак Ісус сказав Своїм учням: «Розсадіть людей групами приблизно по п’ятдесят чоловік». Вони послухалися й усіх посадили на землю. Взявши п’ять хлібин й дві рибини, Ісус підвів очі до неба й возніс хвалу Богові за їжу. Потім Він розломив хліби і розділив рибу, й роздав Своїм учням, щоб вони нагодували народ. Всі люди поїли, і наїлися, потім ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі. Якось, коли Ісус молився на самоті, прийшли до Нього Його учні. Ісус запитав їх: «Що кажуть люди — хто Я?» Вони відповіли: «Одні кажуть, що Ти — Іоан Хреститель, інші — Ілля, а дехто вважає Тебе одним із пророків минулого, який воскрес та повернувся у світ». Тоді Ісус мовив учням Своїм: «А ви як думаєте, хто Я такий?» І відповів Йому Петро: «Ти — Христос, Який прийшов від Бога». Попередивши учнів, щоб нікому про те не говорили, Ісус сказав: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне». І далі Він мовив до всіх Своїх учнів: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе, узяти на себе свій щоденний хрест і рушати за Мною. Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, врятує його. Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але знищить або занапастить душу свою? Той, хто буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться його, коли явиться, у Своїй славі й славі Свого Батька та святих Ангелів. Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Царство Боже». Сталося так, що десь днів вісім після того, як Ісус промовив це, Він взяв з Собою Петра, Іоана та Якова й вирушив з ними на гору молитися. І от коли Ісус молився, обличчя Його змінилося, а вбрання стало сліпучо білим. Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом. Вони явилися в сяйві слави й говорили з Ісусом про Його смерть в Єрусалимі, через яку Йому належало пройти. Петро і ті, хто були з ним, заснули. Прокинувшись, вони побачили Ісуса в сяйві слави і двох чоловіків, які стояли поруч із Ним. І якраз, коли ті двоє залишали Ісуса, Петро звернувся до Нього: «Господарю, як добре, що ми тут! Дозволь нам поставимо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». (Він й сам не знав, що говорить). Та поки Петро так промовляв, злинула хмара й огорнула їх усіх своєю тінню. Учні злякалися, опинившись у хмарі. Звідти ж пролунав Голос: «Це Мій Син — Мій Обранець. Слухайтеся Його!» Коли Голос замовк, там більше з ними нікого не було, крім Самого Ісуса. Учні Його мовчали, і нікому не розповіли тоді про те, що бачили. Наступного дня, коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися з гори, то побачили, що їх зустрічав великий натовп. Зненацька, один чоловік з-поміж натовпу вигукнув: «Учителю, благаю Тебе, змилуйся над сином моїм, бо він же моя однісінька дитина! Час від часу нечистий хапає його, і тоді хлопець кричить несамовито. Дух так колотить його, що аж піна на устах у дитини виступає; дух мучить його і майже ніколи не залишає. Я благав учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли». І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами і вас терпіти? Приведи свого сина до Мене». Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й шалено затряс. Та Ісус заговорив суворо до нечистого духа й заборонив це йому і, зціливши дитину, віддав батькові. Усі присутні були враженні міццю Божою. Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів: «Добре затямте все, що Я зараз скажу вам: незабаром Сина Людського буде віддано до рук людей». Однак учні Його не розуміли цих слів. Зміст був прихований від них, тож вони не могли збагнути цього, а перепитати Ісуса боялися. Ісусові учнями зародилася сперечка про те, хто з них є найвеличнішим. Ісусу були відомі їхні потаємні думки. Він узяв дитину, поставив її біля Себе і звернувся до учнів: «Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. Отож справді, той серед вас стане найбільшим у Царстві Небеснім, хто буде найміншим». А Іоан розповів: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого іменем Твоїм. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас». Та Ісус відповів Іоанові: «Не зупиняйте його, бо той, хто не проти вас — той за вас». Сталося так, що коли наблизився час Ісусові бути взятим на небо, Він твердо вирішив іти до Єрусалиму. Перед Себе Ісус вислав посланців, які незабаром прибули до самарійського поселення, щоб все приготувати для Його приходу. Та самаритяни не побажали прийняти Його через те, що Він ішов до Єрусалиму. Коли Його учні Яків та Іоан побачили це, вони спитали: «Господи, хочеш, ми викличемо вогонь Небесний, щоб знищив їх, [як чинив Ілля?]» Та Ісус озирнувся й присоромив їх. [Ісус сказав їм: «Чи ви не знаєте, якому духу належите? Син Людський прийшов не на те, щоб губити душі людські, а щоб рятувати їх»]. І вони вирушили до іншого міста. По дорозі хтось сказав Ісусу: «Я піду за Тобою, хоч куди б Ти йшов». Ісус відповів: «Лисиці мають нори, птахи небесні — гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити». Ісус мовив до іншої людині: «Іди за Мною!» Але той попросив: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька». Однак Ісус відповів: «Нехай мертві самі ховають своїх померлих, а ти повинен нести звістку про Царство Боже». Ще інший сказав: «Я піду за Тобою, Господи, але спершу дозволь мені попрощатися зі своїми домашніми». Та Ісус відповів: «Ті, хто, взявшись за плуг, дивляться назад, — не гідні Царства Божого».
Вiд Луки 9:1-62 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Скликавши Своїх дванадцятьох учнів, Iсус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від хвороб. I послав їх проповідувати Царство Боже і зціляти хворих. I сказав їм: Нічого не беріть у дорогу: ні палиць, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві сорочки. У який тільки дім увійдете, там залишайтесь, а звідти виходьте. А якщо хтось не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть навіть пил зі своїх ніг для свідчення проти них. Вони пішли й проходили по селах, проповідуючи Євангеліє і всюди зціляючи. Почув тетрарх Iрод про все, що чинив Iсус, і був у замішанні, тому що одні казали, що це Iоан воскрес із мертвих, інші — що Iлля з’явився, а ще інші — що один з давніх пророків воскрес. I сказав Iрод: Iоану я відтяв голову; хто ж тоді Цей, про Кого я чую таке? I намагався побачити Його. Апостоли, повернувшись, розповіли Йому про все, що зробили, і Він узяв їх і пішов окремо в пустельне місце біля міста, яке називається Віфсаїда. Люди дізналися про це й пішли за Ним, і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і тих, що мали потребу в зціленні, зціляв. День же почав схилятися до вечора, і підійшли Дванадцятеро і сказали Йому: Відпусти людей, хай підуть у навколишні села й хутори та заночують і знайдуть харчі, бо ми тут у пустельному місці. Та Він сказав їм: Ви дайте їм їсти. Вони сказали: У нас не більше, як п’ять хлібин і дві рибини, хіба що ми підемо й купимо їжі для всього цього народу (бо було близько п’яти тисяч чоловіків). Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх групами по п’ятдесят. Вони так зробили і розсадили всіх. Він узяв п’ять хлібин і дві рибини, звів погляд на небо, благословив їх, розламав і став роздавати учням, щоб вони подавали народу. I всі їли, і наїлися, і ще набралося дванадцять кошиків шматків, що залишились у них. Одного разу, як Він молився на самоті і з Ним були учні, Він запитав їх: За кого вважає Мене народ? Вони сказали у відповідь: За Iоана Хрестителя, інші за Iллю, а ще інші — що один з давніх пророків воскрес. Він сказав їм: А ви за кого вважаєте Мене? Петро сказав у відповідь: За Христа Божого. Та Він заборонив їм і наказав нікому не розказувати про це, сказавши, що Син Людський має багато постраждати, і бути відкинутим старійшинами, первосвященниками й книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. До всіх же сказав: Хто хоче піти за Мною, хай зречеться себе, щоденно бере свій хрест і йде за Мною. Бо хто хоче зберегти своє життя, той втратить його, а хто втратить своє життя ради Мене, той збереже його. Бо яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а себе погубить чи втратить? Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того посоромиться й Син Людський, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів. Iстинно вам кажу: деякі з тих, що стоять тут, не скуштують смерті, доки не побачать Царства Божого. Після цих слів, днів через вісім, Він, узявши Петра, Якова та Iоана, зійшов на гору помолитися. I коли Він молився, вигляд Його лиця став іншим, а Його одяг — сліпуче білим. I ось два мужі розмовляли з Ним, якими були Мойсей та Iлля; вони, з’явившись у славі, говорили про Його відхід, який Він мав здійснити в Єрусалимі. Петро ж і ті, що були з ним, були обтяжені сном, а прокинувшись, побачили Його славу і двох мужів, що стояли з Ним. I коли ті розлучалися з Ним, Петро сказав Iсусу: Наставнику, нам добре тут бути. Давай ми зробимо три намети: один Тобі, один Мойсею і один Iллі (сам не знаючи, що каже). Ще він говорив, як з’явилася хмара й отінила їх, і вони злякалися, коли увійшли в хмару. I пролунав голос із хмари: Це Син Мій улюблений; Його слухайте! Коли голос пролунав, Iсус залишився Сам, а вони промовчали і нікому не розповіли в ті дні нічого з того, що бачили. Наступного дня, коли вони спустилися з гори, зустріло Його багато народу. I ось один чоловік з народу вигукнув: Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний! Його хапає дух, і він раптом скрикує, і дух трясе його, так що він пускає піну, і, вимучивши його, ледве залишає його. Я просив Твоїх учнів, щоб вигнали його, та вони не змогли. Iсус сказав у відповідь: О, роде невіруючий і розбещений! Доки Я буду з вами і буду терпіти вас? Приведи сюди свого сина! Ще він ішов, як біс кинув його на землю й затряс, та Iсус заборонив нечистому духу, і зцілив хлопця, і віддав його батькові. I всі були вражені величчю Бога. Поки всі дивувались усьому, що зробив Iсус, Він сказав Своїм учням: Покладіть собі у вуха ці слова: Син Людський буде виданий у руки людей. Та учні не зрозуміли цих слів, і вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а запитати Його про ці слова боялись. Виникла в них думка, хто з них найбільший. Iсус, бачачи думку їхнього серця, взяв дитину, поставив її біля Себе і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє ім’я, той приймає Мене, а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто Мене послав; бо хто серед усіх вас найменший, той і буде великим. Iоан сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми бачили чоловіка, який Твоїм іменем виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами. Та Iсус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти нас, той за нас. Коли наближалися дні Його вознесіння, Він повернув Своє лице, щоб іти в Єрусалим. I послав посланців перед Собою, і вони пішли й увійшли в самарянське село, щоб зробити для Нього приготування. Але Його не прийняли там, бо Його лице було як у того, хто йде в Єрусалим. Побачивши це, Його учні Яків та Iоан сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб зійшов вогонь з неба і знищив їх, як і Iлля зробив? Та Він, обернувшись, докорив їм і сказав: Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати. I вони пішли в інше село. Одного разу, коли вони йшли дорогою, один чоловік сказав Йому: Господи, Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. Iсус сказав йому: Лисиці мають нори і пташки небесні — гнізда, а Син Людський не має де й голови прихилити. Iншому Він сказав: Iди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені спочатку піти поховати свого батька. Та Iсус сказав йому: Залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди і звіщай Царство Боже. Ще інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з моїми домашніми. Та Iсус сказав йому: Жоден, хто поклав свою руку на плуг і озирається назад, не придатний для Царства Божого.
Вiд Луки 9:1-62 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги. І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих. І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань. І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте. А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них. І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи. А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав, а інші, що Ілля то з’явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків. Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його. А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда. А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення. А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному! А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п’ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього. Бо було чоловіків десь тисяч із п’ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п’ятидесяти. І зробили отак, і всіх їх розсадили. І Він узяв п’ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові. І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів... І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають? Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків. А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого! Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це. І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне! А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів. Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого. І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору. І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча. І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля, що з’явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити. А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому. І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить... А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару. І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся! А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили. А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий. І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене! А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить. І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли. А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди! А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її. І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх: Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук... Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово. І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був? А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе. І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім’я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий! А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім’ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить. Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас! І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим. І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити. А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму. Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив. А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село. І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов. Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити! І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати. Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже. А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми. Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!
Вiд Луки 9:1-62 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
А коли покликав дванадцятьох, то дав Він їм силу і владу над усіма бісами та оздоровляти від хвороб. І послав Він їх проповідувати Боже Царство й оздоровляти недужих. І сказав Він їм: Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох одежин не майте. І в який лише дім увійдете, там залишайтеся й звідти відходьте. А як хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг — на свідчення проти них. Розійшовшись, вони ходили по селах, звіщаючи Євангеліє та оздоровлюючи всюди. Ірод, тетрарх, почув про все, що сталося [через Нього], і бентежився, бо дехто казав, ніби це Іван устав із мертвих; інші — що це Ілля з’явився; ще інші — що воскрес один із давніх пророків. Тоді Ірод сказав: Іванові я відтяв голову; хто ж такий Оцей, про Кого я чую таке? І намагався побачити Його. Повернувшись, апостоли розповідали Йому, що вони зробили. Забравши їх, Він усамітнився [у відлюдному місці] біля міста, що зветься Витсаїда. Люди, довідавшись, пішли за Ним. І прийнявши їх, Він розповідав їм про Боже Царство й оздоровляв тих, котрі потребували оздоровлення. День уже почав згасати. Дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому: Відпусти людей, щоби пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці! А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти! Вони відповіли: Немає в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу. Було ж чоловіків десь близько п’яти тисяч. Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят! І зробили так, і розсадили всіх. Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоби поклали перед людьми. І вони поїли, і наситилися всі, а із залишених кусків назбирали дванадцять кошиків. І сталося, коли Він молився на самоті й з Ним були учні, Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають люди? Вони у відповідь сказали: Деякі — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, а ще інші — за одного з давніх пророків, який воскрес. Він же запитав їх: А ви за кого Мене вважаєте? Петро ж у відповідь сказав: За Христа Божого! Та Він, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього, пояснивши, що Син Людський має багато постраждати, і буде відкинений старшими, первосвящениками й книжниками, і буде вбитий, і воскресне третього дня. А до всіх Він промовив: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той спасе її. Адже що з того скористає людина, коли придбає весь світ, а погубить або знищить саму себе? Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того Людський Син посоромиться, коли прийде у Своїй славі, у славі Свого Отця і святих ангелів. Запевняю вас, що деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Божого Царства! Через вісім днів після цих слів Він узяв Петра, Івана і Якова та піднявся на гору помолитися. І сталося, що під час молитви вигляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим. І ось, два мужі розмовляли з Ним: були то Мойсей та Ілля, котрі з’явилися у славі й говорили про відхід Його, який мав статися в Єрусалимі. Петро й інші були зморені сном, а прокинувшись, побачили Його славу та обох мужів, які стояли з Ним. І сталося, коли відходили ті від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути! Поставимо три намети: один Тобі, один Мойсеєві, один Іллі! Він не знав, що говорить. Коли він ще говорив, з’явилася хмара й оповила їх; вони ж злякалися, як ті увійшли в хмару. І почувся голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Вибраний — Його слухайтеся! Коли залунав цей голос, Ісус залишився Сам. А вони мовчали й нікому в ті дні нічого не розповідали про те, що побачили. Сталося наступного дня, як зійшли вони з гори, зустрів Його великий натовп. І ось чоловік з натовпу закричав, гукаючи: Учителю, благаю Тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене! А ото дух хапає його, він раптово кричить, кидається з піною. І, вимучивши його, насилу відходить від нього; благав я учнів Твоїх, щоб вигнали його, але не змогли! У відповідь Ісус сказав: О, роде невірний і розбещений, доки Я буду з вами й терпітиму вас? Приведи сюди свого сина! Коли він ще йшов, кинув його і затряс ним біс. Та Ісус пригрозив нечистому духові, оздоровив дитину і віддав батькові. І всі дивувалися з величі Божої. Коли ще всі захоплювалися тим, що робив Ісус, Він сказав Своїм учням: Вкладіть до своїх вух такі слова: Людський Син має бути переданий у руки людей! Вони не розуміли цього, бо були закритими ці слова, щоби збагнути їх. Та боялися запитати Його про ці слова. І спало їм на думку: Хто з них був би найбільший? А Ісус, знаючи задум їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло Себе і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє Ім’я, той і Мене приймає, а як хто Мене прийме, той приймає Того, Хто Мене послав, бо хто найменший між вами, той великий! У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, хто Твоїм Ім’ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами. Та Ісус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас! І сталося, що коли наближалися дні Його відходу, Він твердо постановив іти в Єрусалим. І Він послав вісників перед Собою. І, вирушивши, вони прибули до самарійського села, щоби приготувати Йому ночівлю. А ті не прийняли Його, бо Він ішов до Єрусалима. І, побачивши це, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]? Та, повернувшись до них, Він заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа, адже Людський Син прийшов не губити людські душі, а спасати їх]. І Він пішов до іншого села. А в дорозі, коли вони йшли, один сказав Йому: Я піду за Тобою, куди тільки Ти підеш, [Господи]! Та Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні — гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити. До іншого Він промовив: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька. Та Він сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство! А інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми. Ісус же відповів йому: Жодний з тих, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.
Вiд Луки 9:1-62 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усїма бісами, й недуги сцїляти. І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих. І рече до них: Нїчого не беріть на дорогу, нї палицї, нї торбини, нї хлїба, нї срібла, анї по дві одежинї майте. І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте. А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них. Вийшовши ж, ходили по селах, благовіствуючи та сцїляючи всюди. Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманїв: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих, инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес. І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його. І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окроме у місце пусте города, званого Витсаїда. Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював. День же почав нахилятись; приступивши ж дванайцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місцї. Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлїбів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі. Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро. І зробили так, і посадовили всїх. Узявши ж пять хлїбів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом. І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів. І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ? Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес. Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий. Він же, заказавши їм, повелїв нїкому не казати про се, глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він. Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе, й бере хрест свій що-дня, та й іде слїдом за мною. Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її. Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши? Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів. Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже. Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись. І, як молив ся Він, вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча. І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия; вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі. Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним. І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже. Як же він се говорив, постала хмара, та й отїнила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару. І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його. А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нїкому не оповідали в ті днї нїчого, що бачили. Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене. І ось дух хапає його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його. І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли. І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого. Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його. З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всї дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх: Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі. Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се. Постала ж думка між ними, хто був би більший з них. Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе, і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймає; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий. І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами. І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами. І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим, і післав посланцї перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому. І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим. Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив? Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа. Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село. Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи. І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнїзда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити. Рече ж до другого: Йди слїдом за мною. Він же каже: Господи, дозволь менї пійти перш поховати батька мого. Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерцїв, ти ж іди, проповідуй царство Боже. Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм. Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.