Вiд Луки 5:12-32
Вiд Луки 5:12-32 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене! А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий! І зараз із нього проказа зійшла... І звелів Він йому не казати нікому про це. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм. А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх. Він же відходив на місце самотнє й молився. І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх, і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти. Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса. І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої! А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?... Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших? Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи? Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога. І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!... Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною! І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним. І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі. Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п’єте? А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.
Вiд Луки 5:12-32 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Якось перебував Ісус в місті, де мешкав один чоловік, вкритий проказою. Коли він побачив Ісуса, то, впавши долілиць перед Ним, благав: «Господи, якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене». Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!» Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він став чистим. Тоді Ісус наказав чоловікові: «Дивися ж, нікому не кажи про це. Краще піди й покажися священику, та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей. Це й буде свідченням твого одужання». Але чутки про Нього поширювалися все більше. Цілі натовпи звідусіль сходилися, щоб послухати Його та зцілитися від хвороб своїх. Однак Він часто усамітнювався в безлюдних місцях й молився. Сталося так, що одного разу, коли Ісус проповідував людям слово Своє, перед Ним також сиділи фарисеї й вчителі Закону, які посходилися до Нього з різних міст Ґалилеї та Юдеї, а також із Єрусалиму. І сила Господня була з Ісусом, тож міг Він зцілювати людей. Кілька чоловіків принесли до Ісуса паралізованого, який лежав у ліжку й намагалися пронести його і покласти перед Ним. Але пробитися крізь натовп вони не змогли, тож, розібравши дах будинку, де був Ісус, спустили хворого на його ліжку посеред натовпу перед Ним. Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до хворого: «Друже, гріхи твої прощені!» На те фарисеї та книжники подумали: «Хто Він такий, що так зневажає Всевишнього? Ніхто не може прощати гріхи, крім Самого Бога!» Та Ісусові були відомі їхні думки, тож Він їм відповів: «Чому ви так думаєте? Що легше сказати: „Твої гріхи прощені” чи „Вставай і ходи?” Але Я доведу, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Кажу тобі, вставай, бери постіль свою і йди додому!» Тієї ж миті паралізований встав перед ними, забрав свої ноші і подався додому, прославляючи Бога. Всі були вражені й хвалили Бога. Благоговіння охопило їх, й вони казали: «Сьогодні ми бачили неймовірні речі!» Ісус пішов звідти й згодом побачив чоловіка на ім’я Левій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» Тож Левій полишив усе і вирушив за Ним. У себе вдома Левій влаштував великий обід на честь Ісуса. Разом з ними за столом сиділо чимало збирачів податків та інших людей. А фарисеї та книжники докоряли Ісусовим учням: «Чому ви їсте й п’єте за одним столом зі збирачами податків та грішниками?» На це їм Ісус відповів: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».
Вiд Луки 5:12-32 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли Він був в одному місті, ось прийшов чоловік весь у проказі, і, побачивши Iсуса, упав ниць, і став благати Його: Господи, якщо Ти схочеш, Ти можеш мене очистити. Iсус простягнув руку, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, очисться! — і проказа відразу зійшла з нього. I Він наказав йому нікому про це не казати, «а піди покажися священнику й принеси за своє очищення, як наказав Мойсей, для свідчення їм». Та слово про Нього ще більше поширювалось, і багато народу сходилося послухати і зцілитися в Нього від своїх хвороб. Та Він ішов у пустелі й молився. Одного дня, коли Він навчав, і сиділи фарисеї і законовчителі, які прийшли з усіх сіл Галілеї, Iудеї і з Єрусалима, і сила Господня була для зцілення хворих, ось прийшли люди, несучи на постелі чоловіка, який був паралізований, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним; і, не знайшовши, кудою внести його через багатолюдність, піднялися на дах, і спустили його з постіллю крізь черепицю на середину перед Iсусом. Він, побачивши їхню віру, сказав йому: Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи! Тут книжники й фарисеї почали міркувати: Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? Iсус, зрозумівши їхні думки, сказав їм у відповідь: Чому ви міркуєте таке у своїх серцях? Що легше: сказати: Прощаються тобі твої гріхи, — чи сказати: Устань і ходи? Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, — сказав паралізованому, — кажу тобі: Устань, візьми свою постіль і йди додому. I той відразу встав перед ними, узяв те, на чому лежав, і пішов додому, славлячи Бога. I всіх охопив жах, і вони славили Бога і, наповнившись страхом, казали: Ми бачили незвичайне сьогодні. Після цього Iсус вийшов, і побачив митника на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: Iди за Мною. I той, залишивши все, устав і пішов за Ним. I влаштував для Нього Левій великий бенкет у своєму домі, і на ньому було багато митників та інших, що возлежали з ними. Їхні ж книжники й фарисеї рéмствували на Його учнів і казали: Чому ви їсте і п’єте з митниками й грішниками? Iсус сказав їм у відповідь: Не здорові потребують лікаря, а хворі. Я прийшов закликати не праведників, а грішників до покаяння.
Вiд Луки 5:12-32 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І сталося так, що коли Він був в одному з міст, то ось чоловік, весь у проказі, побачивши Ісуса, упав долілиць і благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити! Простягнувши руку, Він доторкнувся до нього й промовив: Хочу, стань чистим! І враз проказа зійшла з нього. І велів йому нікому про це не казати. — Але йди, — промовив Він, — покажися священикові, принеси за своє очищення так, як наказав Мойсей, — для свідчення їм! Однак чутка про Нього розійшлася далеко, і сходилося багато людей, щоби послухати й оздоровитися [в Нього] від своїх недуг. А Він відходив у пустинні місця і молився. І сталося одного дня, коли Він навчав, сиділи фарисеї і законовчителі, які поприходили з усіх сіл галилейських і юдейських та з Єрусалима; і сила Господня була в Ньому, щоб оздоровляти. І ось люди принесли на носилках чоловіка, який був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед Ним. І, не знайшовши, як пронести його крізь натовп, вони вилізли на дах, та й крізь черепицю опустили його з носилками на середину перед Ісусом. Побачивши їхню віру, Він сказав: Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи! І книжники та фарисеї почали міркувати, кажучи: Хто ж Він, що говорить таку богозневагу? Хто може прощати гріхи, крім Самого Бога? Пізнавши їхні думки, Ісус сказав їм у відповідь: Що ви роздумуєте у ваших серцях? Що легше: сказати «прощаються тобі твої гріхи», чи сказати «встань і ходи»? Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи! І сказав паралізованому: Кажу тобі, встань, візьми свою постіль і йди до свого дому! І враз уставши перед ними, він узяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, прославляючи Бога. А всіх охопив жах; вони славили Бога, сповнені страхом, кажучи: Неймовірне ми бачили сьогодні! Після цього Він вийшов і побачив митника на ім’я Левій, який сидів на митниці, та й сказав йому: Іди за мною. Залишивши все, той устав і пішов слідом за Ним. Левій справив для Нього велику гостину у своєму домі; була там велика група митників та інших, які сиділи з Ним при столі. А книжники та фарисеї нарікали на Його учнів, кажучи: Чому ви їсте і п’єте з митниками та грішниками? А Ісус у відповідь їм сказав: Лікаря потребують не здорові, а хворі. Я прийшов закликати до покаяння не праведних, а грішних.
Вiд Луки 5:12-32 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І сталось, як був Він ув однім городї, аж ось чоловік увесь у проказї. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його. І наказав Він йому нїкому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм. Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх. Він же виходив у пустиню та молив ся. І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх. І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним. І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса. І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої. І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших? Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи? От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого. І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога. І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї. А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним. І справив гостину велику Левій Йому у господї своїй, і було там багато митників і инших, що сидїли з ними. І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пєте? І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лїкаря, а недужому. Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.