Вiд Луки 24:1-43
Вiд Луки 24:1-43 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі, та й застали, що камінь від гробу відвалений був. А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з’явились при них. А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп’ятому бути, і воскреснути третього дня. І згадали вони ті слова Його! А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це. Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм. Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось... І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім’я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят. І розмовляли вони між собою про все те, що сталося. І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали. І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні? І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями? І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп’яли... А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося... А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували: вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з’явлення Анголів, які кажуть, що живий Він... І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили... Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було. І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути. І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав... Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий... І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?... І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були, які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з’явився був Симонові. А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба. І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам! А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю. І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги. І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти? Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового. І, взявши, Він їв перед ними.
Вiд Луки 24:1-43 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
У перший день тижня, рано-вранці жінки, взявши з собою пахощів, які вони приготували, прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса. Вони побачили, що той величезний камінь, який затуляв вхід до гробниці, було відкочено вбік. Жінки ввійшли в склеп, але тіла Господа Ісуса там не знайшли. Поки вони дивувалися тим, що трапилося, поруч із ними раптом з’явилися двоє чоловіків у сліпучому вбранні. Налякані, жінки впали долілиць. Тоді чоловіки заговорили до них: «Чому ви шукаєте серед мертвих Того, Хто є живий? Тут Його немає; Він воскрес! Згадайте, що Він говорив вам у Ґалилеї. Він казав, що Сина Людського має бути віддано грішникам і розіп’ято, але на третій день Він воскресне знов». І тоді жінки згадали Ісусові слова. Вони повернулися до міста й розповіли про все це одинадцятьом апостолам і всім іншим учням Ісусовим. Ті жінки були Марія Маґдалена, Іоанна й Марія, мати Якова. Вони, та інші жінки, які були з ними, розповіли апостолам про все, що сталося. Але апостолам їхня розповідь здалася безглуздою, і вони жінкам не повірили. Та Петро встав і побіг до могили. Він зайшов у печеру, але не знайшов там нічого, крім лляної тканини, в яку було завернуте тіло Ісуса. Він пішов назад, дивуючись — що то могло статися? Того ж дня двоє Ісусових учнів йшли до містечка Емауса, що в дванадцяти кілометрах від Єрусалиму. По дорозі вони обговорювали все, що сталося. І от саме під час цієї розмови Сам Ісус наблизився до них, й пішов далі з ними разом. Але ж їм не дозволено було впізнати Христа. Ісус запитав їх: «Що це за речі, які ви обговорюєте між собою дорогою?» Вони зупинилися й сумно подивилися на Нього. Один із них, якого звали Клеопа, сказав Ісусу: «Ти, мабуть, один такий, хто мешкає у Єрусалимі й не знає про те, що там сталося останніми днями». Та Ісус спитав: «Про що це ти говориш?» А вони кажуть: «Про те, що сталося з Ісусом з Назарета. То був Чоловік, Який виявився пророком, могутній ділом і словом, перед Богом і всіма людьми. І як наші головні священики й вожді віддали Його, щоб присудити до страти і розп’яття на хресті. Ми сподівалися, що це був саме Той, Котрий збирався визволити Ізраїль. Але попри все, сьогодні, третього дня відтоді, як Його було страчено, деякі наших жінок приголомшили нас: рано вранці вони пішли до могили, де Його було поховано, але не знайшли там Його тіла. Вони прийшли й розповіли нам, що їм було видіння — вони бачили Ангелів. І Ангели сказали їм, що Ісус живий. Тоді дехто з тих, хто був з нами, пішли до могили. Вони знайшли все точно так, як жінки розповіли, але не побачили Його». Тоді Ісус сказав їм: «Ви такі нерозумні! І як тяжко вам повірити у те, про що говорили пророки! Чи не мусив Христос прийняти ці страждання, а потім увійти у славу Свою?» І так, починаючи з Мойсея, зупиняючись на кожному з пророків, Ісус пояснив тим двом Своїм учням те, що сказано про Нього в усьому Святому Писанні. Вони підійшли до містечка, до якого прямували, та Ісус удав, ніби хоче йти далі. Але вони дуже вмовляли Його: «Зостанься з нами, бо день майже закінчився й вже вечоріє». Тож Він погодився й залишився з ними. Коли вони сіли за стіл, Ісус узяв хліб і віддав дяку, а потім розломив його й роздав їм. І тут їхні очі відкрилися, й вони впізнали Ісуса, але Він зник. І один із учнів сказав другому: «Чи не горіли наші серця в грудях, коли Він говорив з нами по дорозі, пояснюючи нам Святе Писання?» Тієї ж миті вони підвелися й пішли назад до Єрусалиму. Вони знайшли одинадцятьох апостолів і інших учнів Христа, котрі зібралися разом з ними. Апостоли та інші учні сказали: «Господь справді воскрес! Він з’явився Симонові». Тоді ті двоє учнів розповіли про все, що з ними сталося на дорозі, і як вони впізнали Ісуса, коли Він розломив хліб. Коли вони все це розповідали, Сам Ісус став між ними, сказавши: «Мир вам!» Але їх охопив страх. Вони затремтіли, бо подумали, що бачать привід. Але Він сказав їм: «Чого ви так стривожилися? Чому сумніви заворушилися в ваших серцях? Погляньте на Мої руки й ноги. Ви ж бачите: це справді Я. Торкніться Мене й подивіться на Мене. Привиди не мають м’яса й кісток. Як ви бачите — Я маю». І промовляючи це, Він показував їм руки й ноги. Поки вони ще не вірили, і дивувалися, і раділи, Ісус спитав їх: «Чи маєте ви тут щось поїсти?» Апостоли дали Йому шмат печеної риби. Він узяв і почав їсти перед ними.
Вiд Луки 24:1-43 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
А в перший день тижня, рано на світанку, вони прийшли до гробниці, несучи приготовлені пахощі, і з ними деякі інші. Але виявили, що камінь відвалений від гробниці. I, увійшовши, не знайшли тіла Господа Iсуса. Коли ж вони були в замішанні щодо цього, ось два мужі стали перед ними в сяючому одязі. I коли вони налякались і схилили лиця до землі, мужі сказали їм: Що ви шукаєте живого серед мертвих? Його нема тут, а Він воскрес! Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї, кажучи: Син Людський має бути виданий у руки грішних людей, і бути розп’ятий, і на третій день воскреснути. I вони згадали Його слова. I, повернувшись від гробниці, вони сповістили про все це Одинадцятьох і всіх інших. То були Марія Магдалина, Iоанна, Марія, мати Якова, та інші з ними, які розказали про це апостолам. I видалися їм їхні слова нісенітницею, і вони не повірили їм. А Петро встав, і побіг до гробниці, і, заглянувши, побачив пелени, що лежали самі, і пішов до себе, дивуючись тому, що сталося. I ось двоє з них ішли в той же день у село під назвою Еммаус, що було за шістдесят стадій від Єрусалима, і розмовляли між собою про все те, що сталося. Коли ж вони розмовляли й міркували між собою, Сам Iсус наблизився й пішов разом з ними. Та їхні очі були стримані від того, щоб упізнати Його. Він же сказав їм: Про що це ви, йдучи, говорите між собою і чому ви похмурі? Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: Чи Ти єдиний захожий у Єрусалимі, який не знає, що сталося в ньому в ці дні? Він сказав їм: Що саме? Вони сказали Йому: Що було з Iсусом Назарянином, Який був пророком, сильним у ділі і слові перед Богом і всім народом; як наші первосвященники й начальники видали Його для засудження на смерть і розіп’яли Його. А ми-то надіялися, що Він той, хто викупить Iзраїль; але при всьому тому сьогодні вже третій день, відколи це сталося. Та ще й деякі жінки з наших здивували нас: побувавши на світанку біля гробниці і не знайшовши Його тіла, вони прийшли й сказали, що бачили з’явлення ангелів, які казали, що Він живий. Деякі з тих, що були з нами, пішли до гробниці і знайшли так, як і сказали жінки, але Його не бачили. Тоді Він сказав їм: О, нерозумні й повільні серцем, щоб вірити всьому, що говорили пророки! Хіба не так мав постраждати Христос і ввійти в Свою славу? I, почавши від Мойсея і від усіх Пророків, став пояснювати їм в усьому Писанні сказане про Себе. Тим часом вони наблизилися до села, у яке йшли, і Він зробив вигляд, ніби хоче йти далі. Та вони стали змушувати Його, кажучи: Залишся з нами, бо вже вечоріє і день схилився. I Він увійшов і залишився з ними. Коли Він возліг із ними, то взяв хліб, благословив, розламав і подав їм. І тут відкрилися в них очі, і вони впізнали Його, та Він став невидимим для них. I вони сказали один одному: Чи ж не горіло в нас наше серце, коли Він говорив з нами в дорозі і коли відкривав нам Писання? I вони в ту ж мить устали, і повернулися в Єрусалим, і знайшли Одинадцятьох і тих, що були з ними, зібраними разом, які казали: Господь дійсно воскрес і з’явився Симону. А ці розповіли про те, що сталося в дорозі і як Він був упізнаний ними при ламанні хліба. Коли вони говорили про це, Сам Iсус став посеред них і каже їм: Мир вам! Вони ж, настрашившись і налякавшись, подумали, що бачать духа. Та Він сказав їм: Чого ви стривожені й чому сумніви входять у ваші серця? Подивіться на Мої руки й на Мої ноги: це Я Сам. Доторкніться до Мене й подивіться, бо дух плоті й кісток не має, як ви бачите в Мене. Сказавши це, Він показав їм руки і ноги. Коли ж вони від радості ще не вірили й дивувалися, Він сказав їм: Чи є тут у вас якась їжа? Вони подали Йому шматок печеної риби і медового стільника. I Він узяв і з’їв перед ними.
Вiд Луки 24:1-43 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували. Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці, а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі. Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими? Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї. Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день. Тоді вони пригадали Його слова. Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим. То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам. Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм. Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося. Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними, та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали. Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні? У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями? І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом; як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його. А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося. Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий. Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили! Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу? І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його. І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними. І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм; тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них. І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання? Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними; вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба. Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам! Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа. А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець? Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю! Сказавши це, Він показав їм руки та ноги. А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі? Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду]. Тож, взявши, Він їв перед ними.
Вiд Луки 24:1-43 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними. Знайшли ж камінь відкочений від гробу. І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса. І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних. Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими? Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї, глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути. І згадали слова Його, і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших. Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се. І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм. Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось. І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму. І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся. І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними. Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його. Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте? Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями? І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом, як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його. Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся; тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі, і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий. І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили. І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки! Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою? І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него. І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй. Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними. І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм. Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм. І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання? І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними, як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові. І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба. Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам. Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять. І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших? Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю. І, се глаголючи, показав їм руки й ноги. Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут? Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку). І взявши, їв перед ними.