Вiд Луки 22:1-23
Вiд Луки 22:1-23 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься. А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу... Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох. І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його. Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків. І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу... І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало. І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми. А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували? А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде. І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху? І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте. І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху. А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона. Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою. Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде. Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника. Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає! А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
Вiд Луки 22:1-23 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою. Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса, але боялися людей. І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом. Він був одним з дванадцятьох апостолів. Юда прийшов до головних священиків й начальників храмової варти і почав говорити з ними про те, як він може видати їм Ісуса. Ті дуже зраділи й пообіцяли добре заплатити йому за це. Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса, коли навколо Нього не буде натовпу. Настав день свята Прісних Хлібів, коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня. Ісус послав Петра й Іоана, наказавши їм: «Ідіть і приготуйте для нас Пасхальну вечерю». Вони питають: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували вечерю?» Ісус відповів: «Як увійдете в місто, вам зустрінеться чоловік, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде. Та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?” Тоді той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері». Отож Петро та Іоан пішли до міста і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю. Коли настав час, Ісус зайняв місце за столом, і апостоли сіли разом з Ним. Ісус звернувся до них: «Я дуже хотів спожити разом з вами Пасхальну вечерю перш, ніж прийму страждання. Бо кажу вам, що не їстиму більше Пасхальної вечері доти, доки не здійсниться це у Царстві Божому». Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, сказав: «Нехай кожний з вас вип’є з чаші цієї. Бо істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли прийде Царство Боже». Потім Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм апостолам зі словами: «Це тіло Моє, що буде віддане за вас. Їжте його на спомин про Мене». Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий для людей, які належать Йому; і проллється вона за вас». Потім Ісус мовив: «Один із вас незабаром зрадить Мене; його рука зараз знаходиться поруч з Моєю. Син Людський піде на смерть, як і було Йому призначено Господом. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть». Тоді апостоли почали сперечатися один з одним про те, хто б міг таке зробити.
Вiд Луки 22:1-23 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Наближалося свято Опрісноків, яке називається Пасхою, і первосвященники й книжники шукали, як би вбити Його, бо боялись народу. Увійшов же сатана в Iуду, прозваного Iскаріотом, що був із числа Дванадцятьох, і він пішов і поговорив із первосвященниками й сторожею, як би видати Його їм. Вони зраділи і домовилися дати йому грошей. Він погодився і шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі. Настав день Опрісноків, у який належало заколювати пасху, і Iсус послав Петра й Iоана, і сказав: Підіть приготуйте нам пасху, щоб ми поїли. Вони сказали Йому: Де Ти хочеш, щоб ми приготували? Він сказав їм: Ось коли увійдете в місто, зустріне вас чоловік, який нестиме глек з водою. Підіть за ним у дім, куди він увійде, і скажіть господарю дому: Учитель каже тобі: Де кімната, у якій Мені їсти пасху зі Своїми учнями? I він покаже вам велику застелену горницю: там і приготуйте. Вони пішли і знайшли все так, як Він сказав їм, і приготували пасху. Коли настав час, Він возліг, і з Ним дванадцять апостолів. I сказав їм: Я дуже бажав їсти з вами цю пасху перед Моїми стражданнями. Бо кажу вам, що вже не їстиму її, доки вона не здійсниться в Царстві Божому. I, взявши чашу і віддавши подяку, сказав: Візьміть її і розділіть між собою. Бо кажу вам, що не буду пити плоду виноградної лози, доки не прийде Царство Боже. I, взявши хліб і віддавши подяку, розламав і роздав їм, кажучи: Це Моє тіло, яке за вас віддається; це робіть на згадку про Мене. Так само взяв і чашу після вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається. Та ось рука Мого зрадника зі Мною за столом. Утім, Син Людський відійде, як Йому призначено, але горе тій людині, яка зрадить Його. I вони почали питати один одного, хто з них той, що зробить таке.
Вiд Луки 22:1-23 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою. Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу. Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох, і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм. Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків. І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі. Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху. І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили. Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували? А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде, і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями? І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте. Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху. І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним. І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму; кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві. Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою. Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже. І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене. Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається. Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі. Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає. І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
Вiд Луки 22:1-23 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха. І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу. Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти. І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм. І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати. І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу. Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня. І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти. Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити? Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде. І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти? І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте. Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху. І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним. І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки: глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому. І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі: глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде. І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин. Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде. Та ось рука зрадника мого зо мною на столї. Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його! І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.