Вiд Луки 2:1-40
Вiд Луки 2:1-40 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє. Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них... А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля! І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь. І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено. І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили... А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм. Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано. Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався. А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу, і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят. І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля! І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене. А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох! Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав. А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету. А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.
Вiд Луки 2:1-40 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
На той час вийшов наказ Августа цезаря провести перепис населення по всій Римській імперії. То був найперший перепис, й проводився він, коли Кириній був губернатором Сирії. Усі люди пішли реєструватися, і кожен пішов до свого рідного міста. Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків. Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у той час вона вже чекала дитину. Так сталося, що поки вони були там, настав строк Марії стати матір’ю, і вона народила свого першого Сина. Сповивши Дитину у полотно, Марія поклала Його в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було. Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари. І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів. Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям. Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель — Христос Господь. І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно». Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами: «Слава Господу на небесах, і хай мир панує на землі між людьми, які Богу милі». Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати». Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах. Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину. І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її. Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці. А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили — точнісінько так, як було їм сказано. Коли сповнилося вісім днів і настав час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім’я, яке дав Йому Ангел ще до Його зачаття в материній утробі. А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалиму, щоб явити Його перед Господом, як то написано у Законі Господнім: «кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові», й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «принести в пожертву пару горлиць або голуб’ят». Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною й побожною. Він чекав, коли Господь прийде, та порятує Ізраїль, і Святий Дух був з ним. То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа. Осяяний Духом, прийшов Симеон у храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону, Симеон узяв Дитину на руки, й благословив Бога мовивши: «Тепер, Господи, відпусти слугу Свого з миром, як обіцяв Ти, оскільки очі мої бачили Твоє Спасіння, Яке Ти приготував перед усіма народами. Він — Світло для прозріння поганам і на славу Твоєму народу ізраїльському». Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина. Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє». У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу. Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму. Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет. А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.
Вiд Луки 2:1-40 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
У ті дні вийшов указ від кесаря Августа зробити перепис усього світу. Це був перший перепис, коли правителем Сирії був Квіріній. I пішли всі записуватися, кожен у своє місто. Пішов і Йосип з Галілеї, з міста Назарета, в Iудею, в місто Давида, яке називається Віфлеєм (тому що він був з дому і роду Давида), записатися з Марією, зарученою з ним дружиною, яка була вагітна. Коли ж вони були там, настав час їй народити. I вона народила свого Сина-первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в заїзді. А в тій стороні були в полі пастухи, які тримали вночі сторожу біля своєї отари. I ось ангел Господній став перед ними, і слава Господня осяяла їх, і вони дуже сильно злякалися. I сказав їм ангел: Не бійтесь, бо ось я звіщаю вам велику радість, яка буде всім людям: бо сьогодні народився вам у місті Давида Спаситель, Який є Христос Господь. I ось вам знак: ви знайдете Немовля, що лежить сповите у яслах. I раптом з’явилося з ангелом численне воїнство небесне, яке хвалило Бога й казало: Слава у вишніх Богу, і на землі мир, до людей благовоління! Коли ангели пішли від них на небо, пастухи сказали один одному: Ходімо у Віфлеєм і побачимо те, що там сталося, про що звістив нам Господь. Вони поспішно пішли і знайшли Марію і Йосипа та Немовля, що лежало в яслах. А побачивши Його, розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину. I всі, що чули, дивувалися зі сказаного їм пастухами. Марія ж зберігала все це, роздумуючи у своєму серці. А пастухи пішли назад, славлячи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як їм було сказано. Коли виповнилося вісім днів, щоб обрізати Дитину, дали Йому ім’я Iсус, яке дав ангел ще до Його зачаття в утробі. А коли минули дні її очищення за Законом Мойсея, принесли Його в Єрусалим, щоб представити Господу (як написано в Законі Господньому: Кожне дитя чоловічої статі, що відкриває утробу, буде назване святим для Господа) і принести в жертву, за сказаним у Законі Господньому, пару горлиць чи двох молодих голубів. I ось був у Єрусалимі один чоловік на ім’я Симеон, і цей чоловік був праведний і побожний, який чекав утіхи Iзраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що він не побачить смерті, поки не побачить Христа Господнього. Він прийшов за спонуканням Духа в Храм і, коли батьки внесли Дитя Iсуса, щоб зробити з Ним за звичаєм Закону, він узяв Його на руки, благословив Бога і сказав: Тепер Ти відпускаєш Свого раба, Владико, за Своїм словом з миром, бо мої очі побачили Твоє спасіння, яке Ти приготував перед усіма народами, світло для одкровення язичникам і славу Твого народу Iзраїля. А Йосип і Його мати дивувалися тому, що говорилося про Нього. I благословив їх Симеон, і сказав Марії, Його матері: Ось Він призначений для падіння і вставання багатьох в Iзраїлі і для знамення, якому противляться (і тобі самій меч пройме душу), щоб відкрилися думки багатьох сердець. Тут була пророчиця Анна, дочка Фануїла, з племені Асира (вона була дуже похилого віку, проживши з чоловіком від свого дівоцтва сім років, і була вона вдовою років вісімдесяти чотирьох), яка не відходила від Храму, постами й молитвами служачи Богу день і ніч. I вона, підійшовши у цей самий час, прославляла Господа й говорила про Нього всім, хто чекав викуплення в Єрусалимі. А коли вони виконали все за Законом Господнім, то повернулися в Галілею у своє місто Назарет. Дитина ж росла й зміцнялася духом, наповнюючись мудрістю, і благодать Божа була на Ній.
Вiд Луки 2:1-40 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю. Цей перепис уперше відбувся, як Сирією володів Кириній. І йшли всі записатися, кожний до свого міста. Пішов і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, — записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна. І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити. І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки в гостиниці не було для них місця. А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару. Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом. Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах. І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували: Слава Богові на висоті, а на землі — мир у людях доброї волі! І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам! Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, Яке лежало в яслах. Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину. І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами. Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця. А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано. Як виповнилося вісім днів, — коли мали обрізати Його, — то дали Йому Ім’я Ісус, як проголосив ангел ще перед Його зачаттям в утробі. І коли, згідно із Законом Мойсея, минули дні очищення, то принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом, як то записано в Господньому Законі: кожне немовля чоловічої статі, яке є первородним, назветься святим для Господа. І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, — дві горлиці або два молодих голуби. В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому. І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього. І привів його Дух до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм, він узяв Його на руки, віддав хвалу Богові, та й сказав: Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє Спасіння, яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів: Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля! І Його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про Нього. А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як ознака суперечок; і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець! І була тут Анна — пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона дожила до глибокої старості, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого; вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами. Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима. А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галилеї, до свого міста Назарета. Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, і благодать Божа була на Ній.
Вiд Луки 2:1-40 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну. Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї. Ійшли всї вписуватись, кожен у свій город. Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового) вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка. Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй. І вродила Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї. І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї. І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим. І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всїм людям. Бо народивсь вам сьогоднї Спас, що єсть Христос Господь, у городї Давидовому. І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах. І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи: Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє. І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам. І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах. І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се. І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними. Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серцї своїм. І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них. І як сповнилось вісїм днїв, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш нїж зачавсь Він в утробі. І, як сповнились днї очищення її по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом, як написано в законї Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся; і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят. І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподївавсь потїхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому. І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього. І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него, узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав: Нинї відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм: бо видїли очі мої спасеннє твоє, що приготовив єси перед лицем усїх людей, сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля. І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него. І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлї і на ознаку, проти котрої говорити муть, (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки. І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сїм років од дївування свого; і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день. І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всїм, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі. І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет. Хлопятко ж росло й міцнїло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому.