Вiд Луки 19:11-27
Вiд Луки 19:11-27 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли вони слухали це, Ісус розповів їм іншу притчу. Деякі люди вважали, що Царство Боже з’явиться негайно, бо Ісус підходив до Єрусалиму. Тоді Він сказав: «Один чоловік шляхетного походження вирушив у далеку країну. Там його мали проголосити царем, а по тому він планував повернутися додому. Чоловік покликав десятьох слуг своїх і роздав їм десять мін срібла. Він сказав слугам: „Вкладайте ці гроші в діло до мого повернення”. Але співвітчизники того чоловіка ненавиділи його. Вони вислали за ним навздогін посланців, щоб ті сказали в далекій країні: „Ми не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами!” Але його все одно проголосили царем, і він повернувся додому. А повернувшись, послав за тими слугами, яким роздав був гроші. Його цікавило, який прибуток вони одержали. Перший з них прийшов і доповів: „Пане, твоя міна срібла принесла ще десять мін”. То хазяїн сказав йому: „Гарна праця, ти добрий слуга! Оскільки ти в малому був вірний, я доручаю тобі управляти десятьма містами”. Тоді прийшов другий слуга й мовив: „Пане, твоя міна принесла ще п’ять мін”. Цьому слузі він сказав: „Ти правитимеш п’ятьма містами”. Інший слуга прийшов і сказав: „Пане, ось твоя міна. Я тримав її загорнуту в хустину. Я боявся тебе, бо ти чоловік жорстокий. Ти забираєш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв”. Хазяїн промовив: „Я судитиму тебе твоїми ж словами, поганий ти слуга. Ти кажеш, що знаєш, що я жорстокий чоловік, що беру там, де не клав, та жну там, де не сіяв. Тобі слід було пустити гроші в обіг, то ж повернувшись, я мав би їх із прибутком”. І додав, звертаючись до тих, що стояли поруч: „Заберіть у нього цю міну й віддайте тому, хто має десять мін”. А вони кажуть: „Пане, але ж він уже має десять мін!” „Кажу ж вам, — відповів хазяїн, — кожному, хто має, додасться ще більше, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить. Щодо тих моїх ворогів, які не хотіли, аби я царював над ними, то приведіть їх сюди і вбийте перед моїми очима”».
Вiд Луки 19:11-27 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли вони слухали це, Він розказав ще одну притчу, тому що був поблизу Єрусалима і вони думали, що ось-ось має з’явитися Царство Боже. Тож Він сказав: Один знатний чоловік вирушив у далеку країну, щоб отримати собі царство і повернутися. Покликавши десятьох своїх рабів, він дав їм десять мін і сказав їм: Заробляйте, поки я не прийду. Та його громадяни ненавиділи його і послали вслід за ним посольство сказати: Ми не хочемо, щоб він царював над нами. Коли ж він, отримавши царство, повернувся, то сказав покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, щоб дізнатися, хто що заробив. Прийшов перший і сказав: Господарю, твоя міна принесла ще десять мін. Він сказав йому: Гаразд, добрий рабе! За те, що в найменшому ти був вірним, май владу над десятьма містами. Прийшов другий і сказав: Господарю, твоя міна принесла п’ять мін. Він сказав і цьому: I ти будь над п’ятьма містами. Прийшов інший і сказав: Господарю, ось твоя міна, яку я зберігав у хустці, бо боявся тебе, тому що ти людина жорстока: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв. Він же каже йому: Твоїми ж устами буду судити тебе, злий рабе. Ти знав, що я людина жорстока, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв. Чому ж ти не віддав мої гроші міняльникам, щоб я, повернувшись, отримав своє з лихвою? I сказав тим, що стояли поруч: Заберіть у нього міну і дайте тому, хто має десять мін. Вони сказали йому: Господарю, у нього вже є десять мін. Бо кажу вам, що кожному, хто має, дасться ще, а в того, хто не має, забереться й те, що має. А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і заріжте переді мною.
Вiд Луки 19:11-27 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об’явиться Боже Царство тепер. Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись. І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся. Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем. І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув. І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін. І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами. І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п’ять мін принесла. Він же сказав і тому: Будь і ти над п’ятьма містами. І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці. Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком? І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має. І відказали йому: Пане, він десять мін має. Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має. А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.
Вiд Луки 19:11-27 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Коли вони слухали це, Він розповів ще одну притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось-ось має об’явитися Боже Царство. Отже, — сказав Він, — один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися. Він покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін і сказав їм: Торгуйте, доки прийду! Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоби цей панував над нами! І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували. Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін. І відказав йому: Гаразд, добрий рабе, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами. Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п’ять мін. Сказав і цьому: І ти будь над п’ятьма містами. І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці. Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв! Каже йому: Устами твоїми суджу я тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв. Чому ж не дав ти моїх грошей купцям, і я, повернувшись, узяв би своє з прибутком? А тим, які стояли поряд, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін! І відповіли йому: Пане, він же десять мін вже має! Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране [від нього]. А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною!
Вiд Луки 19:11-27 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись. Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись. Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду. Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами. І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував. Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин. І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами. І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин. Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами. Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї: боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв. Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв; а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його. І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин. (І казали йому: Пане, має десять мин.) Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него. А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.