Вiд Луки 16:19-24
Вiд Луки 16:19-24 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Далі Ісус розповів таку притчу: «Був собі багатий чоловік, який жив у розкоші, та завжди одягався у найвишуканіші шати. А біля його воріт лежав бідний чоловік на ймення Лазар. На тілі його були виразки. Він мріяв наїстися тими залишками, що перепадуть зі столу багатія. Тільки собаки підходили й зализували його рани. А згодом бідняк помер, і Ангели забрали його й віднесли до Авраама. Помер також і багач, і був похований. І в країні мертвих, страждаючи від мук, багатій поглянув угору й побачив удалині Авраама, а поруч із ним Лазаря. І вигукнув багач: „Отче Аврааме, змилуйся наді мною, пошли Лазаря, щоб він змочив у воді кінчик пальця й охолодив мій язик, бо я так страждаю в цім вогні!”
Вiд Луки 16:19-24 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Був один багатий чоловік, який одягався в порфіру і вісон і щодня розкішно веселився. Був і один бідняк на ім’я Лазар, який лежав біля його воріт у виразках і бажав наїстися крихт, що падали зі столу багача; та ще й собаки приходили й лизали його виразки. I от бідняк помер і був віднесений ангелами на лоно Авраама. Помер і багач і був похований. I в пеклі, будучи в муках, він підняв свої очі і побачив здаля Авраама і Лазаря на його лоні. I закричав: Отче Аврааме! Змилуйся наді мною і пошли Лазаря, хай умочить кінчик свого пальця у воду і прохолодить мій язик, бо я мучуся в цьому полум’ї!
Вiд Луки 16:19-24 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім’я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!...
Вiд Луки 16:19-24 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Один чоловік був багатий, одягався в багряницю та вісон і розкішно бенкетував щодня. А другий — бідний, на ім’я Лазар, лежав перед його ворітьми в струпах і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; приходили пси й лизали його рани. Сталося, що бідний помер, і віднесли його ангели на лоно Авраама; помер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки аду, він звів свої очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, й закричав, гукаючи: Батьку Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоби змочив кінчик свого пальця у воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум’ї!
Вiд Луки 16:19-24 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно. Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі, і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його. Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його. І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його. І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.