Вiд Луки 15:1-32
Вiд Луки 15:1-32 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть. А Він їм розповів оцю притчу, говорячи: Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену. Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!... Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму! Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається. І Він оповів: У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він спам’ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів... І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони. А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване... І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!
Вiд Луки 15:1-32 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Довкола Ісуса зібралися послухати збирачі податків і грішники. А фарисеї та книжники почали дорікати: «Цей Чоловік водиться з грішниками й, навіть, їсть із ними!» На те Ісус розповів їм таку притчу: «Якщо хтось із вас має сто овець, і одна з них відіб’ється від отари, чи не залишить він решту дев’яносто дев’ять на вигоні і шукатиме одну заблудлу, аж доки не знайде її? А як знайде, то радісно візьме на плечі й понесе додому. І прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшов мою заблудлу вівцю!” Повірте, так само й на Небі більше буде втіхи з одного грішника, який розкається, ніж із дев’яноста дев’яти праведників, котрим немає потреби каятися». «Або уявіть собі жінку, яка має десять срібних драхм. Якщо вона загубить одну з них, то чи не засвітить вогонь, і чи не местиме ретельно у хаті в пошуках монети, доки не знайде її? А коли знайде, то покличе подруг і сусідок, і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшла загублену драхму!” Повірте, так само радіють і Ангели Божі за кожного грішника, який розкаявся в гріхах своїх». І сказав Ісус: «У одного чоловіка було двоє синів. Молодший син якось попросив: „Батьку, віддай мені мою частку майна”. І батько розділив своє добро між синами. А незабаром молодший син продав майно, забрав усі гроші й вирушив у далекі краї. Жив він там безладно й розтринькав усі гроші. І коли він витратив останнє, напав на ту країну, де він мешкав, жорстокий голод, та син впав у нужду. Тоді він пішов і найнявся до одного з мешканців тієї країни. Той послав його в свій маєток годувати свиней. Годуючи свиней, він ладен був набити живіт хоча б лушпинням, що їли свині, але й того йому не давали. Опам’ятавшись, він сказав собі: „Наймані робітники в мого батька мають їжі вволю, а я тут з голоду гину! Відразу вирушу до свого батька і скажу йому: „Батьку, я грішний перед Богом і перед тобою; я не гідний більше називатися твоїм сином. Дозволь мені бути одним із твоїх наймитів”. І підвівшись, він подався до свого батька. Батько ще здалеку побачив, що він наближається, і сповнився милосердя до нього. Він побіг назустріч синові, обняв його й поцілував». Син промовив до нього: „Батьку, я грішний перед небом і перед тобою. Я більше не гідний називатися твоїм сином”. Але батько наказав слугам: „Мерщій принесіть найкраще вбрання і вдягніть його. Надіньте перстень на руку йому й сандалі на його ноги. І приведіть вгодоване теля. Заріжте його й приготуйте обід — ми будемо святкувати! Бо цей мій син, який помер, а тепер повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!” І вони почали святкувати». «Тим часом старший син був у полі. Коли він, повертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці. Він покликав одного із слуг і поцікавився, що це все означає. Слуга відповів: „Твій брат прийшов. Батько твій звелів зарізати вгодоване теля на радощах, що повернувся його син живий і здоровий”. Старший син розлютився й не хотів заходити до хати. Отже батько вийшов і намагався заспокоїти його. Та він відповів батькові: „Послухай! Усі ці роки я вірно служив тобі, й жодного разу не було так, щоб я не виконав твій наказ! Але ти жодного разу не дозволив мені зарізати навіть козу, щоб я міг запросити своїх друзів повеселитися! А коли до тебе повернувся твій син, який розтринькав все твоє добро з повіями, ти наказав зарізати для нього вгодоване теля!” Тоді батько сказав йому: „Сину мій, ти завжди зі мною. Все, що я маю, належить тобі. Але ми мусили відсвяткувати цю щасливу подію. Адже брат твій, який помер, повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!”»
Вiд Луки 15:1-32 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Наближалися до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. Фарисеї ж і книжники рéмствували, кажучи: Він приймає грішників і їсть із ними. I Він розказав їм таку притчу: Яка з вас людина, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить у пустелі дев’яноста дев’яти і не піде за загубленою, поки не знайде її? I, знайшовши її, покладе з радістю на свої плечі, і, прийшовши додому, скличе друзів і сусідів, і скаже їм: Порадійте зі мною: я знайшов свою загублену вівцю. Кажу вам, що так само на небі буде більша радість за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не мають потреби в покаянні. Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубить одну драхму, хіба не запалює світильник, і не замітає дім, і не шукає старанно, аж поки не знайде? А знайшовши, скликає подруг і сусідок і каже: Порадійте зі мною: я знайшла драхму, яку загубила. Так само, кажу вам, є радість перед ангелами Божими за одного грішника, що кається. I сказав: В одного чоловіка було два сини. I сказав молодший з них батькові: Батьку, дай мені частину маєтку, що належить мені. I батько розділив між ними майно. Через декілька днів молодший син, зібравши все, подався в далеку країну і промарнував там свій маєток, живучи безпутно. Коли ж він усе розтратив, у тій країні настав сильний голод, і він почав бідувати. I він пішов і пристав до одного громадянина тієї країни, а той послав його на свої поля пасти свиней. I він бажав наповнити свій шлунок стручками, які їли свині, та ніхто не давав йому. Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів у мого батька мають вдосталь хліба, а я гину від голоду. Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив проти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися твоїм сином. Візьми мене за одного з твоїх наймитів. Він устав і пішов до свого батька. Коли ж він ще був далеко, його батько побачив його, і зжалився, і побіг, і кинувся йому на шию, і розцілував його. Син же сказав йому: Батьку, я згрішив проти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися твоїм сином. Та батько сказав своїм рабам: Принесіть найкращий одяг і вдягніть його, дайте перстень на його руку і сандалі на його ноги. Приведіть відгодоване теля і заріжте: будемо їсти і веселитися. Бо цей син мій був мертвий — і ожив, був загублений — і знайшовся. I почали веселитися. Його ж старший син був на полі, і коли, повертаючись, наблизився до дому, то почув музику й хороводи. I, покликавши одного із слуг, запитав, що це таке. Той сказав йому: Прийшов твій брат, і твій батько зарізав відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. Він розгнівався і не хотів увійти. Його ж батько вийшов і став вмовляти його. Та він сказав батькові у відповідь: Я он стільки років служу тобі і ніколи не переступав твого наказу, а ти ніколи не дав мені й козеняти, щоб мені повеселитися зі своїми друзями. А коли цей син твій, який проїв твоє майно з блудницями, прийшов, ти зарізав для нього відгодоване теля. Він же сказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє. А треба було зрадіти й звеселитися, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був загублений — і знайшовся.
Вiд Луки 15:1-32 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть. А Він їм розповів оцю притчу, говорячи: Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену. Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!... Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму! Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається. І Він оповів: У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він спам’ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів... І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони. А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване... І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!
Вiд Луки 15:1-32 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Підходили до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його. І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть. А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи: Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її? І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи, і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася! Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння. Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде? А знайшовши, скликає приятельок і сусідок, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася! Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається. І Він розповів: Один чоловік мав двох синів. І молодший з них сказав батькові: Батьку, дай мені належну частину майна! І він поділив між ними майно. А через декілька днів, забравши все, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розпусно. Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати. Пішов він, та й пристав до одного з громадян тієї землі, а той послав його на свої поля пасти свиней. І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав. Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду… Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів! Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його. А син сказав йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм! Та батько сказав своїм рабам: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги; приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися, бо цей син мій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся! І почали веселитися. А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці. Закликавши одного зі слуг, він запитав: Що це таке? Той сказав йому: Твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв. Тож він розгнівався і не хотів увійти. Його батько вийшов і вмовляв його. Та він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями. Коли ж цей син твій, який розтратив твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля! А той відказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє. Тут треба таки веселитися і радіти, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся!
Вiд Луки 15:1-32 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його. І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними. Сказав же до них приповість сю, глаголючи: Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її? А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи. І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену. Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння. Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде? А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила. Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся. Рече ж: Один чоловік мав два сини, і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток. І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно. Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток. І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї. І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому. Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю. Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх. І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його. Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм. Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги; і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось: бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись. Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї. І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке. Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв. Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його. Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись; як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване. Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє; веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.