Плач Єремiї 3:37-66
Плач Єремiї 3:37-66 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Хто б міг пообіцяти і зробити те, якби на те не була воля Всевишнього? Хіба не все, і радість, і біда, із уст Всевишнього завжди виходить? Навіщо нарікати на покарання, яких зазнав ти за гріхи свої? Давайте вивчим, переглянем вчинки наші й повернемось до Господа. Серця давайте піднесемо наші й до Бога на небесах піднімем руки. Ми проти Господа повстали, непокірливі були, і Ти нас не простив. Ти оповив нас гнівом, переслідував, немилосердно убивав нас. Себе Ти в хмару огорнув, щоб жодна із молитв не дійшла до Тебе. Зробив Ти з нас сміття, непотріб між народів. Всі наші вороги пащекують на нас. Зазнали ми і розпачу, і пастки, спустошення й руїни. Річками сльози ллються із моїх очей, адже зруйновано дочку мого народу. Я очі виплакав, опанувати себе я безсилий, поки Господь з Небес не кине погляд і не побачить все те. Що очі бачать, то засмучує моє серце, через усе, що сталося з дівчатами мого міста. Ті, що були моїми ворогами безпідставно, мене полюють, наче того птаха. Вони все прагнуть мені віку вкоротити в ямі, закидати мене камінням. Вода піднялась вище голови моєї. «Кінець мені», — сказав я. О Господи, я промовляв Твоє ім’я із ями. Ти чув мої благання, не затуляй вуха, почуй мій крик по допомогу, моє волання про спасіння! Прийшов Ти, коли я Тебе покликав, сказав мені: «Не бійся». Господи, ти бився й захистив мене, повернувши мені життя моє! О Господи, Ти зглянувся на кривду, що зазнав я, благаю, мою справу розсуди в суді. Ти бачив мстивість їхню, і їхню змову проти мене! Ти чув всі їхні докори, і їхню змову проти мене! Розмови ворогів і їхні наміри спрямовано на мене цілий день. Зверни увагу, хоч стоять або сидять вони, глузливими піснями збиткуються із мене. О Господи, Ти відплати їм за діла. Боже, відплати прокляттям все, що наробили вони, не будь милосердним до них. В Своєму гніві переслідуй їх, і вигуби їх з-під небес Господніх.
Плач Єремiї 3:37-66 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав? Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре? Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій. Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа! підіймімо своє серце та руки до Бога на небі! Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам, закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував, закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла... Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами, наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота, страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль... Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду... Виливається око моє безупинно, нема бо перерви, аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес, моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста... Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно, життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене... Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!... Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями, Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого! Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся! За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти. Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд! Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене, Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене, мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день... Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня! Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук! Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них! Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!
Плач Єремiї 3:37-66 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Хто так сказав, і сталося, чи Господь не заповів? Хіба з уст Всевишнього вийде зло і добро? Чому нарікає людина, живучи, — чоловік за свої гріхи? Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа! Піднімімо наші серця до Всевишнього — на руках до неба. Ми згрішили, ми були безбожні, і ми засмутили, і Ти не помилував. Ти навідався в гніві, і Ти нас відігнав. Ти вигубив, Ти не пощадив. Ти покрив Себе хмарою через молитву, щоб схилити мене і відкинути; Ти нас поставив посеред народів. Проти нас відкрили свої уста всі наші вороги. Нас охопив страх і жах, збудження і знищення. Моє око виведе потоки води над побиттям дочки мого народу. Моє око втопилося, тож не замовчу, щоб не було спочинку, аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить! Моє око нагромаджує на мою душу за всіх дочок міста. Мої вороги заповзялися полювати на мене без підстави, як на горобця, убили в ставі моє життя і поставили на мене камінь, — полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений. Господи, я закликав Твоє Ім’я з глибокого ставу. Ти почув мій голос, не сховай Твоїх вух від моєї молитви. Ти наблизився для допомоги мені в день, в який я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся! Господи, ти розсудив суди моєї душі, — Ти визволив моє життя! Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти відсудив мій суд. Ти побачив увесь їхній суд, усі їхні задуми щодо мене. Ти почув їхню погорду, усі їхні задуми проти мене, уста тих, що повстали, — проти мене, і їхні намагання проти мене весь день. Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я — їхня пісня. Господи, віддаси їм відплату, за ділами їхніх рук, віддаси їм охорону серця! Твоє лихо для них, — Ти переслідуватимеш у гніві та вигубиш їх під небом, Господи!
Плач Єремiї 3:37-66 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває! Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє? Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи. Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа; Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо): Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас; Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку; Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша; Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів. Отворили на нас роти свої всї вороги наші. Страх і яма, опустошеннє й погибель - се наша доля. Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого. Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги, Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить. Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого. Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини; Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм. Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я! І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої: Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого! Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся! Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє. Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою! Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють. Ти чуєш, Господи, їх наругу, - всї їх підходи під мене, (чуєш) Бесїди противників мо- їх і безнастанні хитрощі їх проти мене. Глянь, чи вони седять, чи встають, - про мене в них все - глумлива пісня. О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх; Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них; Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!