Плач Єремiї 3:17-24
Плач Єремiї 3:17-24 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
і душа моя спокій згубила, забув я добро... І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа... Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту, душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені... Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію: Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя, нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя! Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!
Плач Єремiї 3:17-24 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Я будь-яку надію на розраду втратив. Забув я вже, що то таке добро. Сказав собі: «Залишили мене і міць моя, й на Господа надія». Гірка отрута покарання — пам’ять про приниження й бездомність. Душа моя усі мої турботи пам’ятає, душа моя в мені зігнулась долу. Та серце пригадає все це знову, і знов розбурхає надію. Бо ласка Господа безмежна, бо Його милосердя — невичерпне. Вони оновлюються знов щоранку, адже велика праведність Твоя. Душа моя говорить: «Господь — мій Бог», тому надію покладаю я на Нього.
Плач Єремiї 3:17-24 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі, І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа. О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч! Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває. Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю: Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується. Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя! Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.